• Проблеми галузі

Докотилося яблуко...

Михайло Левчук.

Чернівецька область.

Буковинський фермер Михайло Банар нещодавно виклав в Інтернеті відео, на якому демонстративно розвантажує причіп із яблуками… на полі. Пояснив, що краще ними удобрити землю, аніж везти на переробку.

— БО ЦЬОГО року закупівельні ціни на фрукти украй низькі, за кілограм яблук платять 65 копійок, — бідкається чоловік. — Так не окупляться витрати навіть на збір урожаю. А ще треба купити пальне, в черзі під заводом постояти майже добу. Власники переробних підприємств змовились і штучно занижують ціни, адже яблучний концентрат не подешевшав.

Це відео викликало жваві відгуки у соцмережах. Люди неоднозначно відреагували на вчинок фермера, проаналізували ситуацію з багатьох сторін.

«Жаль, міг би віддати в дитсадок, школу, будинок престарілих, в АТО... Все б якась користь», — дорікали одні.

«Мало того, що в чоловіка збитки, то ще має розвозити яблука попід хати? — захищали другі. — Вже піднімали це питання у Верховній Раді, а результату нуль».

«Це — ризики бізнесу, — повчали треті. — Треба мати приміщення для зберігання продукції, можна робити сушню».

«Ви справді вірите, що фермер радіє такому своєму рішенню? — запитували четверті. — Та не лише він так із відчаю робить. Посеред літа херсонські фермери вивалювали огірки з машин у кювети, бо продати врожай було б дорожче. Сільське господарство — це постійні ризики. У цивілізованих країнах фермерам допомагає держава, в нас же самоусунулась од їхніх проблем».

«Це конкретний приклад, коли фінансовий результат — збиток, а податок на землю заплати, — констатували п’яті. — Отож знову бери кабальний кредит у банку. А якщо й наступного року спіткає невдача? Ні, таки не думає держава про своїх годувальників».

Ось тут, гадаю, варто уточнити: далеко не для всіх годувальників держава мов рідна мати. Здебільшого — байдужа мачуха. Проте є у неї і пестунчики.

Зокрема, в Чернівецькій області постійно обласкані ТОВ «Буковинський сад» і ТОВ «Молодіжна аграрна спілка», що в Сокирянському районі. Ці товариства пов’язують із родиною і приятелями одного з місцевих «керманичів» Василя Козака. За відомостями Мінагрополітики, обидва підприємства торік отримали понад 27 млн гривень цільової допомоги від держави (загалом в Україні для підтримки розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства з Держбюджету було використано 75 млн грн.). Тепер для улюбленців, як свідчать достовірні джерела, владні покровителі погоджують черговий транш грошових компенсацій. Зокрема, кошти вкладаються у продовження будівництва сучасних фруктосховищ із регульованим газовим середовищем.

А фермерській дрібноті до таких технологічних новацій — як від землі до неба пішки. То, може, таки варто кооперуватися? Не поспішають, кажуть, сумніваються, що це гарантуватиме прихильність до них з боку чиновників, котрі «рішають», кому потрібна допомога від держави насамперед.

Нагадують, ось Прем’єр-міністр Гройсман обіцяв у нинішньому році приділити малим господарствам і фермерам особливу увагу. Результат підтримки від уряду: із передбаченого одного мільярда гривень державної підтримки надано лише 12 мільйонів. Як розвиватись, удосконалювати технологічні процеси?

Нині на Буковині сконцентровано 4% українських садів, хоча земельний ресурс краю найменший у державі. Темпи посадки молодих деревець найвищі в Україні — 200-500 га щорічно. В області галузь визнана найперспективнішою щодо прибутків.

Зокрема, на це сподіваються й невеликі господарства, частка яких у загальній площі плодо­ягідних багаторічних насаджень переважає великі сільгосппідприємства в декілька разів. Однак зібрати врожай — лише половина справи. Поки що сади виростають швидше, ніж фруктосховища, яких фермерам гостро бракує. Та й переробка значно відстає від темпів створення нових плодових насаджень — в області тільки три заводи.