• Прибамбаси до маркетингу

А мені допомогло!

Михайло ПРУДНИК.

м. Київ.

Взагалі-то я не вірю трьом речам: прогнозові погоди, лотереї і рекламі. З прогнозом погоди ясно: послухаєш синоптиків, прихопиш парасольку — нема дощу, підеш без парасольки — намокнеш, наче тебе пожежні із брандспойта два дні поливали. Та синоптики, врешті, ніколи нічого точно й не обіцяють. У них термінологія така: «місцями»,«в окремих районах», «від Сахари до тундри»... Або дощик, або сніг, або буде, або ні...

І в лотерею раз ще й три гривні виграв. Ледве не зомлів. І зомлів би, якби сусід чарки не налив. «Не переживай, — каже, — то, мабуть, щось там переплутали. Бо якраз магнітні бурі лютують. От вони й дали збій».

Ну й реклама на мене діяла, як кашкет дільничного полісмена на індика. Тільки у фільмі справа до інтиму дійде, а тут... тьотя Ася з порошком або дядя Федя з шифером.

Та оце якось, було, свого знайомого артиста на екрані побачив. Навіть не впізнав спочатку: такий засмиканий і замучений тими Гамлетами і Дон Кіхотами, що у вітряну погоду його дружина з дому самого не пускала. «Ще занесе цей талант вітром у сусідню область», — бідкалася.

А тепер такий кругловидий гарбузик!

Ліки рекламує...

Директор розказує, які вони помічні: шлаки виводять, організм очищають, і те омолоджують, і се відновлюють... Хоч відразу стрибай у штани і біжи до аптеки. А під кінець реклами крупним планом «гарбузик» із чарівною усмішкою повідомляє: «Як бачите, мені допомогло!».

Я й повірив...

Уживаю ті препарати тиждень, два... Ні те, ні се не очищається, ні те ні се не омолоджується... Плюнув на ті процедури. А мій знайомий уже зубну пасту рекламує. Показують, як з одного боку дерево гризе бобер, а з другого — він. А потім на весь екран — він же: «Ця паста мені допомогла!». Я знову повірив.

Чистив нею зуби тиждень, два, місяць... Не знаю, з чого ту пасту роблять, але в мене повипадали усі пломби. І тепер я, розмовляючи, висвистую, як ансамбль сопілкарів.

А мій знайомий уже якісь шампуні рекламує...

Ну я не такий уже й кучерявий, щоб ризикувати! Вирішив побачити у натурі «колишнього Гамлета». «Може, — подумав, — на телебаченні його майстерно гримують. Тепер гримери принца із голоблі виштукарять».

Зустрілися.

Справді — рум’яний, здоровий, кров із молоком і йогуртом.

— Що ти рекламуєш?! — накинувся на нього. — Що ти голову людям дуриш? Я все перепробував! Не допомагає!..

— А мені допомогло! — нахабно сміється знайомий.

— Ти просто брехун!

— І ніякий не брехун... А перед людьми чесний. Усе, про що я розповідав, мені й справді допомогло.

— Як це? — не міг повірити я.

— Ну, за рекламу гроші мені платять? Платять. І чималі. От я за них і купую нормальні ліки, харчі, їжджу на курорти... Я ж не піддослідний пацюк, щоб споживати все, що пропонують рекламодавці. Здоров’я треба берегти... для наступних рекламних роликів!..