• Екологія

Біда у всіх одна

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Неподалік селища Соснівка, що на березі річки Самари у Павлоградському районі, сталося екологічне лихо. Протягом кількох днів місцевий люд спостерігав масову загибель риби. На жаль, така біда вже не вперше спіткала Самару та її притоку річку Вовчу.

ВЧЕНІ, представники рибоохорони не можуть з’ясувати причин, унаслідок яких час від часу стається екологічне лихо в басейні відразу двох річок. Водночас місцеві мешканці озвучують одну-єдину версія: це наслідок багатолітнього скидання у Самару та Вовчу промислових відходів.

Лише три місяці тому русло Вовчої вже чистили від мертвої риби. Приїздили спеціалісти обласної рибної інспекції, констатували дивну закономірність щодо загибелі здебільш окунів та судаків. Дивувалися інспектори і з того, що у річці до рекордного піднявся рівень води, а швидкість її течії була вища, ніж зазвичай. Висловили припущення, що спричинила це згубна «повінь» шкідливих викидів підприємств. Передусім спеціалісти перевірили причетність Павлоградського хімзаводу, їздили до міста Курахове сусідньої Донецької області, де працює велика ТЕС. Одначе ні тут, ні там знайти підтвердження цієї версії не вдалося. На цьому розслідування тоді й закінчилося. Аж ось знову рибний мор.

Можна зрозуміти тривогу й стурбованість місцевих жителів та екологів. «Чи не пора врешті-решт з’ясувати причини, покарати винних та знайти шляхи боротьби з цим згубним не тільки для природи, а й для місцевого населення явищем?» — б’є на сполох голова Павлоградської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок Сергій Тимченко.

Районний осередок товариства мисливців та рибалок звернувся до обласної державної адміністрації з клопотанням, щоб відповідні органи все ж прискіпливо дослідили причини екологічного лиха. Чекати реакції обласної екоінспекції довго не довелося. Ні, її представники не прибули на Павлоградщину із необхідними приладами та реактивами для з’ясування причини масової загибелі риби. Натомість вони письмово поінформували громадськість, що розглянули звернення щодо загибелі риби в Самарі. «До відання виконавчих органів сільських, селищних, районних і міських рад належить здійснення контролю за дотриманням земельного, водного та природоохоронного законодавств, використанням і охороною земель, інших природних ресурсів та за відтворенням лісів загальнодержавного і місцевого значення». При цьому держслужбовець послався на ст. 33-тю Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» — повчає людей у відповіді на їхнє звернення заступник начальника обласного управління екологічної інспекції Сергій Піддубний. Тож, ідеться далі, до Павлоградської міськради, до старост об’єднаних територіальних громад району були надіслані листи із проханням вжити відповідних заходів у межах своїх повноважень для дотримання норм природоохоронного законодавства. Така ось реакція замість дієвої допомоги із оздоровлення річок, на яку чекають жителі Павлограда і прибережних сіл.

У коридорах влади Павлоградського району на цю відповідь відреагували дуже гостро. Мовляв, нинішнє вітчизняне законодавство, на жаль, часто й густо суперечливе, заплутане і далеке від реальної практики або й суворої адресної відповідальності. Але якщо Державна екологічна інспекція тільки й може, що порадити його дотримуватись, то навіщо вона потрібна? З цим погоджується і голова громадської екологічної ради обласної держадміністрації Олексій Ангурець. Формальна відповідь-відписка Піддубного, на його думку, свідчить про повну неспроможність екологічної інспекції виконувати свою основну місію — контролювати негативний уплив на довкілля, перешкоджати йому. Без реформування цієї державної структури позитивних змін у справі збереження природних ресурсів годі й чекати.

Та хіба тільки у Павлограді проблема із річкою? Повідомлення про масову загибель риби цього року надходили майже з усіх областей. Екологи стверджують: в Україні не залишилося чистих річок, у деяких із них узагалі складно виокремити воду із гримучої суміші сільськогосподарських добрив, каналізаційних і промислових стоків. У кожному регіоні свої джерела забруднення, але біда у всіх одна.