• Актуально

Ні зерна, ні віників

Василь ПІДДУБНЯК.

На дослідних ділянках Інституту зрошуваного землеробства НААНУ сорго дає не менші врожаї, ніж на полях Франції чи США.

За кілька днів жниварі потиснуть руки сівачам і з почуттям виконаного перед землею і роботодавцями обов’язку покинуть вкриті першою памороззю поля.

ЗА ПОВІДОМЛЕННЯМИ прес-служби Мінагрополітики, станом на 5 листопада українські аграрії посіяли озимих зернових на площі 7 млн га (98%) при прогнозованій площі 7,2 млн га. У розрізі культур посіяно: озимої пшениці — 6 млн га (98%) при прогнозі 6,2 млн га, жита — 117 тис. га (80%) при прогнозі 147 тис. га, озимого ячменю — 8729 тис. га (100%) при прогнозі 872 тис. га. Крім того, озимого ріпаку посіяно 1 млн га (114%) при прогнозі 888 тис. га.

На названу вище дату аграрії зібрали 60,7 млн тонн зерна з площі 13,7 млн га (92%) при врожайності 44,3 ц/га. У розрізі культур: ранніх зернових та зернобобових — 34,3 млн тонн з площі 9,9 млн га при врожайності 34,8 ц/га; кукурудзи — 25,6 млн тонн з площі 3,5 млн га (77%) при врожайності 72,4 ц/га; гречки — 134 тис. тонн з площі 106 тис. га (98%) при врожайності 12,6 ц/га; проса — 78 тис. тонн з площі 50 тис. га (96%) при врожайності 15,5 ц/га. Намолочено соняшнику 13,2 млн тонн з площі 5,9 млн га (98%) при врожайності 22,4 ц/га; сої — 4,2 млн тонн з площі 1,6 млн га (96%) при врожайності 25,5 ц/га; ріпаку — 2,7 млн тонн з площі 1 млн га при врожайності 26,1 ц/га; цукрових буряків накопано 11,2 млн тонн з площі 231 тис. га (83%) при врожайності 488 ц/га.

Зверніть увагу: міністерство жодним рядочком не прохопилося про таку культуру, як сорго. А дарма!

В умовах глобального потепління (а воно вже й до Вінниці «добрело»!) саме такі прибуткові культури, як сорго, визначатимуть економіку аграрної галузі. Не ріпак, не соняшник чи цукрові буряки, а саме сорго — хлібна, технічна і кормова рослина, зерно якої містить 61-68% крохмалю, 7,8-16,7% білка, 1,7-6,5% жиру, а стебло — близько 18% цукру. Зі стебел у світі одержують навіть сорговий мед (патоку)!

Із зерна сорго у світі виробляють борошно, крупу, спирт, крохмаль; зерно і зелену масу використовують на корм великій рогатій худобі, із соломи виготовляють папір, картон, червону фарбу для обробки шкур, віники зрештою.

Уже років з десять «соргова» тема тривожить вчені уми держави.

— Щороку ми закладаємо полігони під сорго як вітчизняної, так і зарубіжної селекції, — розповідає завідуючий лабораторією неполивного землеробства Інституту зрошуваного землеробства НААНУ кандидат сільськогосподарських наук Микола Новохижній. — Випробування сорго ведуться нині на Генічеській і Синельниківській (Дніпропетровщина) дослідних станціях, у селекційно-генетичному інституті (Одеса), в структурі якого діє Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення. На жаль, поки що власної селекції цієї культури ми не ведемо. В полі зору українських науковців передовсім сорти американської і французької селекцій. Сорго ж порівняно з іншими культурами більш посухостійка, тому перспектива розширення посівних площ, насамперед на Півдні України, очевидна. Кожен гектар його у сприятливі роки дає по 8-9 тонн зерна, у посушливі — 4-5 тонн. Можемо, отже, говорити про шанс одержувати добрі й стабільні урожаї.

В Україні в останні роки вчені й агрономи-практики відпрацювали технологію вирощування сорго, яка дала змогу подвоїти урожайність культури, і за цим показником (дані міністерства сільського господарства США (USDA) держава входить у десятку світових лідерів, наближаючись до досягнень Європейського Союзу.

З огляду на позитивну економіку вирощування сорго, а головне — пристосованість до грядущих змін клімату ця культура, шанована не лише в Африці та Ізраїлі, вже мала б посісти чільне місце в аграрному виробництві України — йдеться тут про розвиток тваринництва чи нарощування експортного потенціалу. Не випадково наприкінці минулого року генеральний директор науково-виробничого товариства «Укрсорго»(!) Ярослав Бардин оприлюднив обнадійливий прогноз: площі під сорго в Україні можуть зрости до 1-3 млн гектарів. Можуть, одначе не зростають, обмежуючись отими «символічними» 40-49 тисячами гектарів.

У чому ж річ? Чому шановане у всьому світі сорго на українських нивах — пасинок? Не рік, не два — десятиліття!

Виявляється, в державі й досі не налагоджена система переробки, а головне — збуту вирощеної продукції. Тому не лише фермери, а й великі агрофірми воліють із «неходовим» сорго не зв’язуватися.

Ось така сумна реальність. Реальність, за яку завтра ні соняшником, ні ріпаком не розплатимося.