Архів
П’ятниця,
9 листопада 2018 року

№ 86 (19633)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Такий крихкий мир

ФРАНЦІЯ ініціювала в Європарламенті створення армії ЄС.

Докладніше...
Норовливий президент

МОЛДОВА. За відмову підписати низку законів президента намагаються притягнути до відповідальності.

Докладніше...
Утримали деякі позиції

У США відбулися проміжні вибори до конгресу.

Докладніше...
Священики вже не держслужбовці

ГРЕЦІЯ. Влада припиняє платити зарплату священикам від імені держави.

Докладніше...
Насильство у відповідь на насильство

КАМЕРУН. Звільнено з полону 79 дітей, викрадених в англомовному північно-західному регіоні.

Докладніше...
Усім мостам міст

У КИТАЇ відкрили для регулярного руху найдовший у світі морський міст.

Докладніше...
Шантаж по-північнокорейськи

ПІВНІЧНА КОРЕЯ виступила з погрозами відновити ядерну програму.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Картинка з життя

Солодкий ужинок

Святослав ЖОЛУДЬ.

Фото Миколи Тищенка.

Микола Бородуля — пасічник із села Тополівське Семенівського району Чернігівщини — заготовив понад тонну меду. І це тільки в лісництві, де працює. Ще 500 кілограмів солодкої продукції він зібрав із власної пасіки.

СЕМЕНІВСЬКИЙ район місцеві жителі жартома називають місцем, де українські бджоли давлять російських трутнів, адже до Росії рукою подати. Тут, посеред непрохідних боліт, реліктових сосен і прадубів, качають запашний лісовий мед. Щоправда, не в прадідівських бортнях, хоча тутешні місця наповнені тим же архаїзмом, що й 200 років тому. Тут непідробне все: оздоблені дерев’яною різьбою хатинки, вікна та ґанки, темні й побілені зруби, вічні болота, густі ліси, широкі луки і люди — гостинно-привітні...

Микола Васильович Бородуля (на фото) 35 зі своїх 70 років віддав роботі на лісовій пасіці. А загалом біля бджіл із 12. Колись мав по 40 вуликів, та нині порає всього 25 бджолосімей.

«Урожай меду в цьому році добрий, — каже задоволено. — Звісно, як попрацюєш, так і матимеш. Колись, за радянських часів, на лісову пасіку ніхто не зважав. Колгосп для себе посіє трохи гречки, а ти крутись як хочеш. Зараз зовсім інша справа — вистачає всього. З весни своїх бджілок вивозив на акацію, малину, ожину, затим на гречку — ранню й пізню, далі на соняшник…»

Микола Васильович може довго й залюбки розповідати про свою роботу, до якої його привчив батько. А батькові свою науку передав дід. «Діда свого я не знав. Відомо, що його розкуркулили, забрали велику пасіку, хоча порятувати три вулики сім’я встигла. Дідівські вулики мали по 18 рамок кожен. Три з них дісталися мені у спадок. Нині у мене багатокорпусні вулики, які я зробив сам. Бджоли — це моє життя. За літо, звісно, втомлююся, але взимку відпочив — і знову до вуликів».

Микола Бородуля любить частувати медом, охоче ласує ним і сам, а ось медовухи не визнає.

Скуштувати цей напій можна у лісничого Радомського лісництва Миколи Єрмоленка. «Записуйте рецепт, — охоче ділиться секретами лісничий. — На вісім кілограмів меду треба 10 літрів води. Добре все перемішуєте, додаєте винні дріжджі. Через 10 днів медовий напій міцністю 10 градусів готовий. Я люблю додавати до нього смородину або малину. Медовуха смакуватиме краще, якщо її витримати довше».

Цілющий лісовий мед у лісництві віддають переважно на благодійні цілі, передусім нашим воїнам на сході. Всього по 25 гривень за кілограм продають своїм працівникам.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Поштовиків перевірять
Читати
В ногу з африканськими злиднями
Читати
Сучасне середньовіччя
Читати
Збитки на мільярд
Читати
Допомагають камери
Читати
Вшанували пам’ять жертв Голодомору
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове