Ліси розбрату

Віталій НАЗАРЕНКО.

Питання власності агролісів і управління ними нещодавно постало настільки гостро, що ледь не заблокувало подальшу роботу Чернігівської облради і посварило різні політичні табори, які донедавна цілком мирно уживалися в сесійній залі. Що буде з агролісами і чи справді передача їх громадам стане панацеєю для останніх?

_{Були колгоспні}

ДО 1994 РОКУ агроліси були закріплені за місцевими колективними господарствами. Вони відносно молоді — вік стиглості не перевищує 70-75 років. Коротко кажучи, мова про повоєнні насадження. 1994-го облрадою для поліпшення управління лісами було створено КП «Чернігівоблагроліс». У тих районах, де були масиви колгоспних насаджень, сформували 17 райагролісгоспів — його дочірніх підприємств. Загалом кількість площ, що була у підпорядкуванні «Чернігівоблагролісу», перевищила 181 тисячу гектарів. Не секрет, що в призначенні керівника підприємства завжди існував політичний складник — його обирали більшістю облради. Отже, хто контролював більшість, той контролював ліс.

КП «Чернігівоблагроліс» — це одне з найприбутковіших комунальних підприємств обласного представницького органу. Тож коли постало питання долі лісів, прощатися з куркою, яка несе золоті яйця, посадовці не захотіли. Втім, не все так просто, як може видатися на перший погляд.

_{Громадам чи трудовим колективам?}

ГОЛОВА Городнянської ОТГ Андрій Богдан безапеляційний: вимагає передати насадження негайно.

— Агроліси не є власністю облради — це спільна власність, яку ми віддавали свого часу для ефективного управління нею, — наполягає керівник громади. — Якщо область не може дати їм раду, то ми візьмемо на себе всю повноту відповідальності. Більше того, відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування», облрада зобов’язана передати нам ліси.

Солідарні з думкою голови громади і працівники ДП «Городнярайагролісгосп». Нещодавно колектив відкрито виступив проти призначення керівником їхнього ресурсного підприємства одіозного ставленика з Чернігова й ледь не заблокував роботу депутатів.

«Бунтівних» городнянських лісівників підтримують не всі колеги. «Як бути там, де немає громад? Наприклад, у нас ОТГ не сформована, — порушує питання директор комунального підприємства «Новгород-Сіверський райагролісгосп» Василь Лакоза. — Підприємства не можна шарпати, як заманеться. Агролісгоспи слід передати у власність трудовим колективам, дозволити їм самостійно обирати своїх керівників і брати участь в управлінні. А от більшість податків треба переводити на місця».

Не знають, як далі бути, і в «Ріпкирайагролісгоспі». Підприємство працює на 16 тисячах гектарів у межах територій, на яких передбачено утворення чотирьох громад. Одна із «новонароджених» — Любецька — вимагає у господарства свою частку лісів уже негайно.

— Нас просто розірвуть, — переконаний головний лісничий підприємства Ігор Сірий. — Господарювати в лісі не так легко. Раз на 10 років ми замовляємо лісовпорядкування — це наукове дослідження коштує близько 1,6 мільйона гривень. Любецька громада вже вимагала віддати ліси, але в такому разі їм доведеться замовляти й лісовпорядкування. Крім цього, треба буде створювати аналогічне управління зі спеціалістами. Це означає, що нас, знову ж таки, доведеться розділити. Звісно, Городні простіше — там одна громада в межах району. А як бути нам? Думаю, все йде до приватизації — концесія, податок, тепер і це. Ми йдемо шляхом Росії, шляхом руйнації галузі.

Йому опонує голова Іванівської ОТГ Сергій Гарус: «Нам, громадам, радо віддали освіту, культуру, медицину, а фінансування не надали. Одноосібну участь в управлінні облагролісом необхідно демонополізувати, як і призначення керівників усіх районних райагролісів і керівника обласного — їх необхідно добирати за конкурсом та погодженням із відповідними громадами».

Щодо позиції облради, то скільки там політичних сил, стільки й думок. Голова облради Ігор Вдовенко вважає, що найдоцільніший тут принцип «і вам, і нам»: зареєстрував проект, у якому пропонує 51% корпоративних прав залишити за областю, а 49% віддати громадам. «Із 54 програм, які ми тут прийняли, 17 не фінансуються взагалі! Як можливо їх фінансувати, зважаючи на те, що ми роздаємо комунальне майно?» — обурюється посадовець і наголошує: поспіх тільки нашкодить, адже механізм подібної реорганізації агролісогосподарських підприємств відсутній, жодного прикладу подібних рішень у країні немає.

Його заступник Арсен Дідур натомість вважає, що агроліси конче треба віддати громадам: «Слід створити робочу групу, до якої увійдуть по одному представнику з кожної фракції, представник управління комунального майна і юридичний відділ апарату облради, та сформувати порядок їх передачі». Із ним погоджується чимало колег.

«Опоблоківець» Тетяна Ковальчук проти всіх: «Ми просто можемо втратити курку, яка несе хоч і не золоті, та хоча б якісь яйця».

— Гадаю, тут не потрібно винаходити велосипед, — коментує ситуацію корюківський міський голова Ратан Ахмедов, який не є зацікавленою стороною. — Існує стандартний вихід із засновників і вхід у засновники. Громади базового рівня мають право на всю власність, яка в них є. Відповідно комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» і його дочірні підприємства — це власність громад, яку 1994 року незаконно в них забрали.

А от голова бюджетної комісії облради Анатолій Хавило вважає, що передати ліси громадам сьогодні технічно неможливо, а от працівникам — можна. «З того, що колгоспи віддали колишнім міжколгоспним лісгоспам, нічого не залишилось. Усе, що нині є, — потужна техніка, деревообробне обладнання, промислові бази, розсадники — надбане колективами агролісгоспів, — говорить він. — То хто передовсім має право на це майно? І чому не беруться до уваги думки та інтереси працівників агролісгоспів? Передача в оренду колективам при тому, що власником залишається громада, — одне з рішень, яке гарантуватиме надалі стабільну роботу галузі. Побоювання щодо подальшої «приватизації» безпідставні: в проекті рішення можна прописати порядок обрання керівника, співпрацю з ОТГ і не допустити втручання сторонніх осіб у діяльність агролісгоспів».

_{Не за те б’єтесь!}

БЕЗПЕРЕЧНО, питання передачі лісів надскладне, і тут не може бути однозначної відповіді, надто тепер, коли реформа місцевого самоврядування ще не завершилась. Однак значно нагальнішим є спрямування рентної плати. Нині ці гроші йдуть на рахунки обласного та державного бюджетів. І тут раціональну думку висловлює Ратан Ахмедов.

— Ця рента має йти громадам, бо ми нині маємо нерівність аграрних і лісових регіонів, — наголошує мер Корюківки. — Виходить так, що рента з лісів йде в бюджет області та держави, а земельна — на місця. Відповідно Семенівська громада, в якої 70% зайняті лісом, не має таких надходжень, як, наприклад, аналогічна громада в аграрному регіоні. Це треба негайно виправляти.

Слушне зауваження, особливо зважаючи на те, що держава поклала на громади здійснення соціальних функцій, а податки з лісових територій ідуть у всі бюджети, крім громад та районів, де ці ліси ростуть. Тож шановним обранцям не варто ламати списи в питаннях зміни власника, а погодити передачу ренти з рубок головного користування в бюджети районів і ОТГ. Це набагато легше, до того ж жоден агроліс від цього не постраждає. Натомість зміна власника місцеві податки не збільшить, а лісовим ОТГ додатково на рік потрібно саме 10-20 мільйонів гривень.