Архів
П’ятниця,
9 листопада 2018 року

№ 86 (19633)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей
  • З роси й води!

Міцного здоров’я і гарного настрою

ДНЯМИ наша бабуся-прабабуся Катерина Павлівна Поліщук, яка мешкає в селі Старостинці Погребищенського району Вінниччини, святкує свій 100-річний ювілей. «Де знайти слова, щоб описати вдячність за вашу материнську любов, тепло натруджених рук, — пишуть у листі до редакції рідні ювілярки. — У пам’яті тихі літні вечори, що пахнуть сіном і свіжим хлібом, пиріжками з маком та сиром. Що наповнені шелестом шовковиці на подвір’ї й стрекотінням цвіркунів. Вечори із кухлем ще теплого молока і кішкою, яка сито муркотить на колінах. У ті хвилини нашого дитинства навколишній світ здавався чарівним. А ще запам’ятались сльози, що збігали по щоках під час наших зустрічей, а надто під час розставань. Спасибі за вашу нелегку працю і вічну турботу про нас! Дорога наша мамо, бабусю, зичимо вам міцного здоров’я, і нехай ваші очі блищать лише від радості та щастя!»

Від імені всієї родини внучка Наталя.

 

ЧЕТВЕРТОГО листопада заслуженому вчителю України Михайлу Савичу Нездійминозі, уродженцю села Бабайківка Царичанського району Дніпропетровщини, виповнилось 98. У далекі повоєнні роки він і мене навчав. Пам’ятаю, скільки в нього було енергії! Здається, і жив тільки задля нас, школярів. Із ним було неймовірно цікаво. Щодня перед уроками на спортмайданчику ми запускали повітряні кулі, подивитись на політ яких збігалось усе село. У вихідні ходили на екскурсії: у ліс, на Турову гору, до річки. Скільки дерев ми посадили! А ще у нього золоті руки. Треба щось полагодити — біжать до Нездійминоги. І вже за мить інтелігентний учитель ставав пічником чи столяром. Нікому не відмовляв у допомозі. Таким залишився і донині. Здавалося б, уже тільки відпочивати. Та попри вік і те, що доглядає хвору дружину, бере активну участь у житті громади. Виступає з промовами на всіх урочистостях села, прагне передати свої знання молоді. Він був моїм учителем і залишиться в пам’яті до кінця моїх днів. Та і в пам’яті моїх синів, яких він теж учив. Учив не тільки грамоти, а й бути людьми. Тож, шановний Михайле Савичу! Всі ваші учні бажають вам міцного здоров’я і прожити ще довго-довго. Злагоди в сім’ї, удачі в усьому і гарного настрою.

Віталій ШМАЛІЙ.

 

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове