Наша пошта

• Точка зору

Згуртуватись на добро

Олександр ХОВДАТІН.

с. Сукачі

Іванківського району

Київської області.

МИ до всього звикаємо — ось що найстрашніше. Скажете, до поганого життя не звикнути? Дурниці! Вся наша історія — яскравий приклад такого звикання. Звикли були до соціалізму, «Малої землі», хімізації, розвалу колгоспів і всього, чим нам забивали голови. Прийшов час повалення ідолів й перейменування вулиць. І ми, як роботи, знову робимо все, до чого нас підштовхують. На обмілинах буднів добре бачимо непривабливість нашого незугарного життя-буття. Але знову поступово звикаємо до розбійницьких цін, загибелі нації.

Звикання до всього — це терпіння народу, його витривалість. Ніби якась бісівська сила впродовж століть ставить над нашою надією одні й ті ж експерименти. Тож і маємо занедбані поля, вимираючі села, бюрократизацію управлінського апарату, хабарництво. А на автомобільних шляхах що коїться! Літні люди, які втратили свої роки, здоров’я в період руїни, голодомору, відбудови розширеного комунізму, і нині не мають упевненості в завтра. Коли ж нарешті в Україні настануть мир, злагода, любов і шана?

Тепер, коли нас накрили війна, чергова хвиля труднощів і проблем, нам так необхідні доброта, чуйність, урівноваженість у людських стосунках. Згуртованість нації на добрі й любові. Тільки це, на мою думку, може внести у сьогодення якусь гармонію та певний зміст.