• Актуально

Якби Меркель замість Гройсмана

Михайло ГУБАШ.

У четвер, 1 листопада, на запрошення Петра Порошенка Україну відвідала канцлер Німеччини Ангела Меркель. Під час короткого, але насиченого візиту лідер ФРН встигла провести низку зустрічей: із Главою держави, Головою Верховної Ради, Прем’єр-міністром В. Гройсманом, лідерами парламентських фракцій та студентами Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

ЗРОЗУМІЛО, що найважливішою була розмова з Президентом України (принаймні особисто для нього). Багато говорили про Донбас, газогін «Північний потік-2» і фінансову допомогу з боку ФРН. Оцінюючи цю зустріч, П. Порошенко на компліменти не скупився: «Для нас усіх і для мене особисто візит пані Ангели Меркель — це велика честь. Пані канцлер належить до тих європейських політиків, з якими ми пов’язуємо боротьбу українського народу за відновлення суверенітету, територіальної цілісності й незалежності України, за виведення російських військ з нашої території та відсіч російській агресії». Після чого наголосив: «Але головне, вона належить до тих політиків, яких ми по праву і сміливо називаємо друзями України».

На що, коментуючи подію, колишній виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Джорджа Сороса Євген Бистрицький зауважив: «Що б ми не уявляли, що вона просто друг України і все, вона такий друг України, який переслідує німецькі інтереси, принаймні у тріаді Україна — Німеччина — Росія».

Хай там як, але, незважаючи на величезну роль в європейській і світовій політиці лідерки провідної країни Євросоюзу, чогось глобального під час її відвідин України вирішити було неможливо. Не той, як кажуть, формат.

Набагато значущими і стратегічно вирішальними можуть бути результати зустрічі лідерів країн світу 11 листопада у Парижі, куди вони з’їдуться на заходи з нагоди сторіччя закінчення Першої світової війни. Зокрема, вже попередньо домовлено про розмову президента РФ Володимира Путіна з його американським колегою Дональдом Трампом.

Повертаючись до візиту фрау Меркель, зауважимо, що він збігся в часі з двома подіями. По-перше, буквально напередодні поїздки до Києва вона заявила, що збирається йти з політики, якій віддала багато років життя. По-друге, вже в день її приїзду Росія запровадила санкції проти 322 громадян і 68 компаній з України.

Ось як пояснила А. Меркель своє рішення українським студентам: «Я 18 років очолюю християнських демократів. Тепер потрібно сказати: нехай інші візьмуть на себе відповідальність… Я 13 років на посаді федерального канцлера, тому сказала, що буду залишатися на посаді до кінця терміну, але потім не буду канц-лером. Я зробила цю заяву, щоб дати можливість новим обличчям, які, можливо, мають інші думки, і щоб вони могли підготувати партію до наступних виборів».

Який контраст із лідерами недорозвинених країн та керманичами, схильними до тоталітаризму! Згадаймо хоча б того ж Путіна, який всіма правдами і неправдами вже майже два десятиліття чіпляється за державницьке «кермо». Втім, і Україні щодо цього також нема чим пишатися.

Що ж до російського санкційного списку, то до нього потрапили понад сто нардепів, включно з сином Президента Олексієм Порошенком, речник Глави держави, генпрокурор, воєначальники та інші знакові особи й бізнесмени.

Цей перелік невгодних Кремлю осіб одразу ж почав обговорюватися багатьма експертами, спостерігачами, журналістами і політиками, зокрема й самими його фігурантами. Наприклад, генпрокурор Юрій Луценко обурився, що там немає його дружини — нардепа від Блоку Петра Порошенка Ірини Луценко. «Депутатів там трошки є, а моєї дружини немає! Це питання я, звичайно, порушу, щойно повернуся додому», — пожартував він.

Врешті-решт зійшлися на тому, що цей список, крім «достойних» людей, містить і кремлівські «консерви», яких таким чином РФ хоче відбілити. Ото тепер думай-гадай, хто є хто. Тож кожен трактує на свій розсуд.

Багато розмірковували і над «санкційними» олігархами, оголошеними Кремлем персонами нон грата. Серед них Віктор Пінчук, Костянтин Жеваго, Юрій Косюк, Геннадій Боголюбов та інші. А от партнера останнього — Ігоря Коломойського — у списку нема. Як, до речі, і найбагатшого товстосума Ріната Ахметова, який має активи в РФ.

Сам Коломойський відсутність свого імені в санкційному списку пояснив так: «Мені здається, цей список редагувався на Банковій (в Адміністрації Президента України. — Ред.). Можу сказати, хто входив до редакційної колегії, яка працювала з цим списком: Порошенко, Рожкова, Пасенюк, Кононенко, працював листоношею Медведчук... Порошенко особисто викреслив мене, давнього ворога Путіна, зі списку, щоб показати нашим американським партнерам, що я нібито став агентом Кремля».

Під час неформальної бесіди зі студентами КНУ ім. Т. Шевченка Ангела Меркель тактовно розповіла, чим би займалася, будучи на посту глави уряду в Україні. Вона назвала три головні реформи, які, на її думку, необхідні країні: боротьба з корупцією, проведення децентралізації та приватизації.

Вироблення механізму боротьби з корупцією канцлер Німеччини вважає однією з найскладніших проблем, яка «не вирішується за один день». «Тут потрібно ще багато чого зробити з допомогою міжнародних експертів, які мають досвід», — наголосила Меркель.

Щодо децентралізації вона сказала таке: «Не все в Україні — величезній країні — можна вирішувати з Києва. Потрібно передати відповідальність мерам, громадам і також дати можливість збирати податки, щоб була конкуренція між регіонами, щоб можна було бачити, хто працює добре, хто погано, кого треба переобрати, кого — зняти, і таким чином привести в рух всю країну. Щоб на місцях не казали, що це Київ погано працює, у нас нема можливостей, а тому й відповідальності. Так не можна».

І третє — приватизація. «Необхідно створити законодавчу основу для приватизації, оскільки, гадаю, є багато державних підприємств в Україні і вони недостатньо ефективні, — сказала лідерка Німеччини, але зауважила: — Звичайно, приватизація — це не панацея».

Отакий «рецепт від Меркель» отримала владна верхівка України. І якщо вірити заявам наших чільників, на всіх трьох напрямах, окреслених канцлеркою, робота ведеться, аж кипить, не вщухає, аж гудить. Якщо вірити словам, а не ділам.