Вівторок, 6 листопада 2018 року № 85 (19632)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19632/print.php?n=40561

  • Гаряча тема

Чи будуть названі замовники?

Руслана ЗІНЧЕНКО.

Четвертого листопада в опіковому відділенні Київської міської клінічної лікарні №2 померла громадська активістка Катерина Гандзюк. З3-річну жінку, яка поєднувала суспільну діяльність з посадою радника мера Херсона, 31 липня біля її будинку в обласному центрі невідомі облили сірчаною кислотою. Вона була госпіталізована із сильними хімічними опіками 30% тіла.

СПОЧАТКУ напад на активістку, відому в регіоні своїми антикорупційними розслідуваннями, поліція кваліфікувала як «хуліганство». Але під тиском громадськості перекваліфікувала як замах на вбивство, вчинений з особливою жорстокістю. За підозрою в участі або співучасті в замаху на вбивство Гандзюк були затримані шестеро осіб. У серпні з-під варти звільнили одного з підозрюваних — Миколу Новікова, у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Під домашній арешт відправили трьох підозрюваних у нападі, ймовірний організатор замаху — Сергій Торбін перебуває під вартою.

Сама ж Катерина, яка не раз різко критикувала правоохоронну систему, не виключала імовірності, що замовник злочину «має форму з погонами». «Саме з правоохоронцями був системний світоглядний конфлікт, де неможливо домовитися. Саме від них я отримувала погрози і попередження...» — казала вона після замаху в одному з інтерв’ю.

Після повідомлення про смерть активістки у багатьох містах пройшли акції пам’яті «Хто замовив Катю Гандзюк?». Зокрема, у столиці понад 200 чоловік — громадські діячі, журналісти, друзі Катерини зібралися під будівлею Міністерства внутрішніх справ. Вони закликали владу відреагувати на ситуацію із нападами на громадських активістів. Розслідування гальмуються, обвинуваченими часто стають випадкові люди.

Про це ще у вересні говорила й Катерина Гандзюк, яка, перебуваючи на лікарняному ліжку, записала відеозвернення.

«...Так, я знаю, що виглядаю зараз погано. Але принаймні мене лікують. Мене лікують добре українські лікарі. І я точно знаю, що я виглядаю зараз набагато краще, ніж виглядають в Україні справедливість і правосуддя. Тому що їх сьогодні не лікує ніхто...

Я досі не знаю імені замовника нападу на мене. Гандзюк — це не просто моє прізвище. Це прізвище в ряду 40 інших прізвищ постраждалих від нападів, що сталися за останній рік. За останній рік в Україні сталося 40 нападів на громадських активістів. Замовники жодного з яких не були названі. Найгірше — половину з цього списку я знаю особисто. Це найбільше мене жахає: половина цього списку — особисто відомі мені люди.

Інших я не знаю. Але тим не менше, кількість ця просто вражає. Напад на Устименка — не розкрито. Напад на Булаха — не розкрито. Три напади на Стерненка — жоден із яких не розкритий. Десятки прізвищ — 0 замовників...

Більше 40 нападів за останній рік. Хто замовив всіх цих людей? Хто покриває замовників? Чому така кількість розслідувань саботується? Чому ми маємо терпіти, поки найактивніших з нас вбивають та калічать?

Чому ми заохочуємо людей до громадської діяльності, але не можемо їх захистити?

Біда в тому, що всі ці питання стали риторичними. Але я вірю, що всі винні будуть знайдені, покарані й засуджені. І що кожен із нас буде вільним. І не буде мати в серці страху».

За майже три місяці після нападу Катерина перенесла більше десяти операцій. Саме вони, найімовірніше, й спровокували відрив тромбу, який зупинив її серце назавжди.