• Народне листування

Як не впасти в яму, або Баба Вєра з листом до Прем’єра

Відредагував
та до друку подав

Аркадій МУЗИЧУК.

м. Київ.

Шановний Прем’єре,

я баба проста.

Пишу вам при свічці

оцього листа.

Чому я друкую його

в газеті,

Бо в ньому нема

ні для кого секретів.

Секрети усі, навпаки,

є у вас —

Про ціни захмарні

на світло і газ.

Отож по порядку,

читайте, будь ласка,

Це правда гірка,

а не байка чи казка...

* * *

Прожила я вік й не знала,

Що таке тарифи.

Чом на нас воно напало,

Оце страшне лихо?

Хто завіз нам їх і звідки?

У якому році?

Я питала у сусідки,

Яка теж у шоці.

А я ж думала раніше,

Що за цього гада,

За жука, за колорада,

Немає страшніше.

Як змія, повзуть до горла

Прокляті тарифи.

Не рятує каса чорна,

Словом, не до сміху.

Ті нещасні грошенята,

Що на смерть збирала,

Влада вкотре, як корова,

Язиком злизала.

А субсидії, доплати,

Як собаці кістка.

Наче вибух від гранати

Кожна ваша звістка.

Ось тривожать мою душу

Лампочки — їх дві:

Одну викрутити мушу

В хаті чи в хліві,

А яку — сама не знаю

Підкажіть мені, благаю.

Щодо газу, кажу щиро:

Є проект готовий.

Беріть пилу і сокиру

І у ліс по дрова.

Раджу всім і вам, Прем’єре.

Накачаєте хоч м’язи,

Розімнете спину.

Й поміркуєте наразі,

Як знизити ціни.

Не турбуйтеся про мене —

Є рядно для хмизу,

Піч покійного Семена.

В ліс не треба візи.

Там ми з вами ненароком

Стрінемось у лісі.

Це у Києві під боком —

В селі на Поліссі.

Буду зустрічі я рада,

Особливо з вами,

Щоб отримати пораду,

Як не впасти в яму.

І на цьому слові

Бувайте здорові.

Писала баба Вєра.