Архів
Вівторок,
2 жовтня 2018 року

№ 76 (19623)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Жовтень
  • За рубежем
Проблемне сусідство

СЕРБІЯ привела армію у бойову готовність через події у Косові.

Докладніше...
Трамп-миротворець

США. Президент Дональд Трамп увійшов до переліку ймовірних претендентів на Нобелівську премію миру.

Докладніше...
Важливий гравець нафтового ринку

САУДІВСЬКА АРАВІЯ продовжить нарощувати видобуток нафти попри заклики лідерів ОПЕК.

Докладніше...
Угода відкрила шлях до ЄС

У МАКЕДОНІЇ завершився референдум щодо перейменування країни.

Докладніше...
Гуманітарна міграційна прірва

Із ТУРЕЧЧИНИ до Європи прибуває все більше мігрантів.

Докладніше...
Землетруси, ще й цунамі

ІНДОНЕЗІЯ. Після ряду потужних землетрусів острівну країну накрило цунамі.

Докладніше...
Фанати вже на чатах

ШВЕЙЦАРІЯ. У місті Ньйон відбулось голосування виконкому УЄФА щодо господаря Євро-2024.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Відлуння

Потяг зі станції «Війна»

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

У Харківському метрополітені по Салтівській лінії почав курсувати вагон пам’яті, присвячений російсько-українській війні. На п’ятому році подій до експозицій, присвячених визволенню Харкова у роки Другої світової, Чорнобильській катастрофі, вторгненню в Афганістан, додалися знімки, які розповідають про гібридну війну на Донбасі. Це — «Історія нескорених».

ОСЬ У РУЇНАХ лежить Донецький аеропорт. Ці світлини, які обійшли світові ЗМІ, дозволив використати автор відомого роману «Аеропорт» про «кіборгів»-захисників Сергій Лойко. А ось боєць спить — скоцюрбився калачиком в окопі.

— Це під Савур-могилою, — пояснює колишній військовослужбовець роти глибинної розвідки на прізвище Галка, якому належить знімок.

Побита, обсмалена, іржава техніка — сторінки Іловайської трагедії. Саме там було знищено посилену роту 92-ї ОМБР, котра йшла на прорив кільця оточення з-під Харкова. Знімки надали мобілізовані й добровольці, що вціліли в тому пеклі. На іншому фото — кількадесят квадратних метрів, устелених книжками. Епізод зафіксований журналістом одразу після того, як міна влучила в бібліотеку госпіталю для ветеранів у Мар’їнці… А ще портрети, портрети, портрети… Це герої-харків’яни, які полягли за чотири роки бійні. Їх майже 200… Саме такий рахунок Харківщини. «Вічна пам’ять героям, що не пустили війну далі. Війна, на жаль, триває», — написано на одному з аркушів.

Біля плаката з портретами полеглих завмерла літня жінка в тоненькій хустині.

— Це мій син Андрій, — показує Тетяна Михайлівна Попель на знімок. — Я, вчителька, сама виховала сина, сама вивчила… Розуміла його прагнення захищати Україну. Тепер іноді доводиться чути: «Навіщо ти його туди відпустила?».

Рядовий Попель згорів у БТРі, яким бійці у складі бронегрупи 93-ї бригади виривалися з-під Іловайська. Всі, хто був у бойовій машині, загинули. Мати згадує, що перед тим як хлопцям заборонили телефонувати, аби не викривали себе перед ворогом, Андрій подзвонив і попросив: «Матусю, моліться за нас...». Щоправда, потім був іще один дзвінок у ніч проти 29 серпня… «Матусю, ми не вийдемо звідси, — сказав син, — знайдіть мене…»

Тетяна Михайлівна втратила найдорожче. Син пішов на війну, коли зі ста автоматів у військових справними були лише десять, воював надголодь, коли не було в що вдягтися й узутися. Свою цивільну «газель» Андрій забрав до війська. Людці не вірили, що можна отак, безкорисливо, вчинити, казали, що він забрав авто, аби краще мародерствувати… Минуло чотири роки, а істот із «ватними» душами сьогодні в Харкові вистачає. Не так давно ходила жінка до поліклініки. Лікар взяла картку й завмерла на словах «родина полеглого». «А ето што такоє, — почала обурюватися «дохторка». — А чєго он пошол дєтєй донєцкіх убівать?» «Він пішов туди, аби окупанти не прийшли сюди й ваших дітей не вбили», — відповіла мати.

Після подібних історій я розумію, чому Тетяна Михайлівна не відразу погодилась, аби портрет її сина з’явивсь у вагоні пам’яті Харківського метрополітену. Деякі ж родини навідріз відмовилися. Боялися поновлення болю, якщо, не дай, Боже, хтось сплюндрує експозицію… Одна з матерів сіла в той вагон і кілька годин їздила та спостерігала за пасажирами. «Люди, особливо молодь, роздивляються, читають, замислюються», — підсумувала вона.

Автор ідеї виставки пам’яті в метро Микола Благовєстов каже, що вона призначена насамперед для тих, хто все ще не розуміє, що йде неоголошена війна.

— Ми хочемо нагадати жителям Харкова: за їхнє мирне існування їхні земляки віддали життя і нині воюють, — говорить він.

Від народження ідеї до її втілення пройшло немало часу — дев’ять місяців. Волонтер Марина Полякова, яка опікується родинами полеглих і є однією з авторів проекту, зазначає, що готували виставку волонтери, ветерани АТО, журналісти. Добре відгукується про метрополітен, Харківську ОДА. Саме обласну владу, яка надала кошти на друк фотознімків. А що міська?

У її коридорах волонтери витратили чимало часу й зусиль, аби довести, що це потрібно. Так, урешті маємо вагон пам’яті. Однак мене непокоїть інше: чому вагони, присвячені «афганцям», чорнобильцям і визволенню Харкова, влада запустила сама, без громадськості й волонтерів? Знайшла кошти, час, місце. А тут на п’ятому році війни потрібно комусь щось доводити, когось у чомусь переконувати... Чи не тому все це йде з таким скрипом, що влада не змінилася?.. Найімовірніше, команда міського голови вважає, що саме виставки про давню війну в дусі радянських ідеологів краще сприймаються електоратом — на носі ж вибори.

На фото автора: вагон пам’яті.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Ціни «заморозили». Поки що
Читати
Показують зростання
Читати
Скільки коштують «колишні»?
Читати
Сплатити сплатили. А чи дійшло?
Читати
Зарплата від Держстату
Читати
До уваги субсидіантів
Читати
Столиця розростається
Читати
Готуймося святкувати
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове