Архів
Вівторок,
18 вересня 2018 року

№ 72 (19619)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Досі сперечаються

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Мер Лондона закликав до проведення другого референдуму щодо Brexit.

Докладніше...
Партнерство з далеким прицілом

ПОЛЬЩА і ЛИТВА налагоджують тісніші відносини.

Докладніше...
Вибирають місцеву владу

СИРІЯ. В контрольованих урядом районах тривають перші за понад шість років місцеві вибори.

Докладніше...
Двадцять років воювали

ЕРИТРЕЯ та ЕФІОПІЯ підписали договір про мир під егідою саудівського короля.

Докладніше...
Євроскептики набирають голосів

НІМЕЧЧИНА. Партія «Альтернатива для Німеччини» («AдН») стала найпопулярнішою політичною силою на сході країни.

Докладніше...
Кроки назустріч

ПІВНІЧНА КОРЕЯ. Сьогодні у Пхеньяні відкривається саміт Північної та Південної Кореї за участі лідерів країн.

Докладніше...
Мирний атом і клімат

АВСТРІЯ. У Відні стартувала 62-га сесія Генеральної конференції Міжнародного агентства з атомної енергії.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Сільські обрії

Надія на молодих земляків

Віталій НАЗАРЕНКО.

Фото Миколи Тищенка.

У день села в центрі Івангорода велелюдно. Звісно, не так, як 200 років тому, коли тут було понад 10 тисяч жителів. На жаль, не всі івангородці пам’ятають і знають, якою величною є історія їхньої землі, скільки народів перекочувало цією мальовничою місциною над Остром, скільки поселень загинуло в боротьбі з кочовими ордами...

МІСЦЕВЕ сільськогосподарське підприємство «Івангородське» — головний організатор і спонсор свята — працює тут п’ять років. Очолює господарство 24-річний Андрій Рева, юрист-міжнародник за освітою. Він прагне відродити село, згуртувати земляків у дружну родину, відновити історичну пам’ять. «Інакше й бути не може, — певен молодий керівник. — В Івангороді закопана пуповина мого роду». Прадід Андрія був першим головою тутешнього колгоспу. Тож любов до землі і хліборобської справи передалася Андрієві Реві у спадок.

«Спочатку ми з однодумцями заснували мисливське господарства «Єгер», — розповідає він. — Щоб вирощувати корми для тварин, узяли в обробіток 20 гектарів. Якось само собою визріло рішення розвивати аграрний сектор». З кожним роком в «Івангородському» додається пайовиків. Сьогодні підприємство обробляє близько тисячі гектарів.

— У селі працює чотири основні господарства — агрохолдинг «Кернел», «Індустріальна молочна компанія», ТОВ «Берегиня», що входить до складу корпорації «Росток-Холдинг», і місцеве ТОВ «Івангородське», — розповідає івангородський староста Олександр Лікаренко. — Для мене як керівника села важливою є соціальна відповідальність підприємств. З «Івангородським» все просто і легко — вони чистять узимку дороги, допомагають школі, дитячому садку, беруть участь у проведенні культурних заходів. Узялися за відбудову 300-річного сільського храму. А, наприклад, із «Кернелом» співпраця тільки через їхній благодійний фонд у Києві. Треба зібрати купу документів, відправити їх до столиці й довго чекати відповіді. Якщо, припустимо, є потреба організувати машину для похорону, то розраховувати на швидку допомогу від них годі.

Пенсіонер Микола Семенович нещодавно передав свій чотиригектарний земельний пай в оренду ТОВ «Івангородське». «Стільки було заїжджих орендарів, що всіх і не пригадати, — каже чоловік. — Колись тут діяв потужний радгосп «Берегиня», у якому я відпрацював 40 років. На жаль, наступники, які користувалися майном господарства, не зберегли його. Люди залишились без роботи. Тому вся надія на молодих земляків з «Івангородського».

В Івангороді 4500 га орної землі, фактично кожний четвертий гектар обробляє молоде підприємство. «Ми платимо, як і всі, вісім відсотків від нормативно-грошової оцінки паю, але цей відсоток гнучкий, — розповідає Андрій Рева. — Домовилися з нашими пайовиками про те, що коли інший орендар піднімає плату за землю, то ми також підвищуємо відсоткову ставку. Ми цінуємо довіру людей. Селяни стали набагато прискіпливіше ставитися до того, з ким мають справу. Окрім вчасних виплат, робимо пайовикам подарунки до кожного великого свята. Так, до Медового Спасу та дня села привезли людям мед, гречку і борошно. У договорі оренди у нас також обумовлений соціальний пакет — грошова допомога на весілля, при серйозній хворобі чи, не дай Боже, смерті».

«Івангородське» стрімко розвивається. І це в умовах жорсткої конкуренції із «зубастими» агрохолдингами! Шкодують молоді аграрії, що не започаткували діло раніше. Можливо, вдалося б уберегти будоване батьками. У керівництва багато задумів — аж до відродження тваринництва та створення додаткових робочих місць для земляків.

Але сьогодні найважливіший проект — відбудова церкви. Якась таємнича карма у 300-літнього храму, що понад 60 років стоїть зруйнованим. І гроші є, і згуртованість громади, а з будівельниками не щастить — уже змінилося шість бригад. Та все ж цеглина за цеглиною, кельма за кельмою виростає храм, милує око і душу золотом бань, дає надію на життєдайну молитву.

Великих змін, потрясінь зазнав цей край — нашестя ворожих орд, війни, біди, голодомори... Та селянин не тікав нікуди, тримався за землю, «вгризався» в неї. Земля давала наснагу жити поколінню за поколінням. Так було, так є і так буде.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Найбільший у регіоні
Читати
Виграли апеляцію
Читати
Готовий вчасно
Читати
Захисникам — гідне забезпечення
Читати
Субсидії урізають
Читати
Окупанту на права начхати
Читати
Плановий перерахунок
Читати
Знову отруєння
Читати
Зрадників упізнали
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове