• Будьмо обережні

Якщо розбився термометр

Іван ГАВРИЛИШИН, гігієнолог.

Трапляється, що розбивається градусник. Наскільки небезпечна його ртуть?

У ТОНОМЕТРАХ і термометрах зазвичай використовується так звана металева ртуть. Порушення герметизації ртутновмісної капсули, тривале випаровування ртуті та вдихання її парів може призвести до розвитку фіброзу легень.

Найчутливіші до ртутних отруєнь жінки та діти. У вагітних токсична дія ртуті може мати вплив на розвиток дитини, провокуючи навіть викидень.

Відомий випадок, коли лікар при спеціальному комп’ютерному обстеженні виявив ртуть у корі мозку, печінці пацієнтки, яка скаржилася на постійний головний біль. Виявилося, що 25 років тому, міряючи температуру маленькій дочці, жінка у спальні розбила термометр, з якого витекла ртуть. Вона змела її, прибрала в кімнаті, але не провела дезактивацію, тож усі ті роки в спальні випаровувалася ртуть, що й спричинило інтоксикацію тканин тіла. Як відомо, випари ртуті вбирає дерево, будматеріали, матерія, нелаковані меблі та інші предмети. Це дуже контактна речовина, тому її слід збирати якомога швидше.

Ртуть міститься також і в довкіллі. Скажімо, привезли пісок у пісочницю — там є ртуть, діти граються, а руки часто не миють. Тим часом одне миття з милом у десять і більше разів зменшує кількість її молекул на руках.

При отруєнні парами ртуті людина може відчувати металевий присмак у роті. Її нудить, час од часу вона блює. При тривалому контакті з цією речовиною починають чорніти та кришитися зуби. Послаблюється пам’ять, знижується працездатність. При гострих отруєннях можливі порушення у верхніх дихальних шляхах, легке тремтіння рук та розлади шлунка.

Що ж робити, якщо розбився термометр? Передусім вивести всіх із помешкання, відчинити настіж вікна, максимально ізолювати забруднене місце. Вдягнути хоча б вологу марлеву пов’язку і з допомогою підручних засобів (це може бути гумова груша з тонким наконечником, щітка, совок, пластинки або пензлики з амальгамованої міді, лейкопластир, скотч) негайно зібрати видиму розлиту ртуть у скляну посудину з марганцівкою (два грами на літр води) або звичайною водою. Збирати ртуть слід від периферії забрудненої площі до її центру, щоб не допустити забруднення взуття і подальшого її поширення. Затим забруднені місця вимити мильно-содовим розчином (500 г соди на 4 л води та 400 г мила на 4 л води, після повного розмішування розчини змішують і заливають водою до 10 літрів). Після цього дві-три доби підтримувати у кімнаті температуру не нижче 18-20 °С, потім добре провітрити. Також слід вимити мильним розчином з марганцівкою підошви взуття, якщо воно забруднене ртуттю (можна використати розчин 20-процентного хлорного вапна).

Категорично забороняється збирати її пилососом, викидати у смітник або каналізацію! Зібравши, слід занести ртуть до управління надзвичайних ситуацій, які є при міських радах чи райдержадміністраціях.

Пам’ятайте: чим довше розлита ртуть буде у приміщенні, тим вищий рівень забруднення її парами і більша її кількість проникає під підлогу, у щілини та інші місця. А це значно ускладнює її дезактивацію!