Вівторок, 11 вересня 2018 року № 70 (19617)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19617/print.php?n=40066

  • На прийомі у спеціаліста

Дрібниць при діабеті не буває

Розмову вів

Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Цукровий діабет нині дуже поширений. В Україні від нього страждає понад 1,2 мільйона чоловік. Найгірше те, що ця недуга може спричинити тяжкі ураження очей, нирок і судин нижніх кінцівок. Сьогодні мова про синдром діабетичної стопи.

Наш співрозмовник — завідувач відділу профілактики ендокринних захворювань Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин доктор медичних наук В. І. ПАНЬКІВ.

— Володимире Івановичу, чим небезпечна така патологія, як синдром діабетичної стопи?

— Вона загрожує життю хворого і може призвести до ампутації пальців чи й усієї ноги. Тому кожний діабетик повинен приділяти особливу увагу профілактиці хвороби.

— Як саме?

— Насамперед лікувати діабет, тобто підтримувати близький до нормального вміст цукру в крові. Лікар-ендокринолог пояснить пацієнту, як це зробити. Середній рівень цукру відображає спеціальний показник — глікований гемоглобін. Він дає змогу оцінити, який рівень цукру в крові був у пацієнта в попередні три місяці. Саме цей показник і допомагає контролювати діабет, а разом із цим — уникати всіх ускладнень, які можуть стосуватися ніг, очей, нирок, серцево-судинної системи.

— Отже, контроль — перша запорука того, щоб не допустити розвитку судинних уражень стопи?

— Саме так. Окрім того, якщо пацієнт не веде здорового способу життя, порушує дієтичний режим, допускає протягом тривалого часу високий рівень цукру, це може стати передумовою розвитку патології. Вона загрожує тим, що відбуваються структурні зміни самої стопи, суттєві деформації. Але найгірше, коли хвороба уражує судини і нерви стопи.

— Це можна якось відчути?

— У багатьох випадках пацієнт не помічає перших проявів, через те що знижується чутливість шкіри. Він може не відчути навіть того, що, скажімо, під час прогулянки босоніж по траві в ногу вп’ялась якась колючка чи щось подібне. Через зниження опірності організму ранка може тривалий час не гоїтись. Якщо ж у неї потрапляє інфекція, то швидко поширюється по стопі й призводить до утворення грізних трофічних виразок. Інколи небезпечний навіть укус комара!

Інший приклад. Через втрату чутливості пацієнти можуть ходити по гарячій поверхні — скажімо, по розпеченому піску чи розігрітому на сонці залізному даху. Як наслідок — сильні опіки. Те саме стосується і переохолодження. Не відчуваючи низької температури, хворий може відморозити пальці на ногах. Тому діабетикам категорично забороняється ходити босоніж. Такі рани — шлях до розповсюдження інфекції по усьому організму. Взимку хворі мають бути у теплому взутті, що не пропускає воду. Воно також повинно бути зручним, аби уникнути мозолів, натертостей, які призводять до деформацій. Врослі нігті теж імовірний чинник появи трофічних виразок та інших негативних змін стопи.

— Як часто діабетики мають відвідувати лікарів?

— Хоча б раз на рік слід обов’язково консультуватись у спеціаліста — судинного хірурга або в спеціалізованій клініці у кабінеті діабетичної стопи. Такі кабінети є в кожній обласній лікарні. Там пацієнти отримують кваліфіковану пораду стосовно стану судин, нервів і кісток, медичну допомогу, щоб запобігти прогресуванню й утворенню виразок та гангрени. Дуже ретельно треба дотримуватися гігієни — мити ноги теплою, а не гарячою водою, промокати м’яким рушником, щоб не натерти.

У разі, коли в пацієнта утворилася навіть невелика ранка у міжпальцевих проміжках, необхідна негайна консультація в лікаря-ендокринолога чи хірурга-подолога — спеціаліста з діабетичної стопи, котрий належить до команди лікарів, що надають допомогу хворим на цукровий діабет. Так запроваджено у західних країнах, так є і в нас. Наголошую: це має бути команда саме різнопрофільних спеціалістів, бо діабет уражує всі без винятку органи і системи організму.

— Отже, якщо у цілком, здавалося б, здорової людини раптом з’являється невелика ранка біля пальців ніг, що довго не гоїться, це привід відвідати лікаря?

— Звісно. Буває, пацієнт звертається до хірурга зі скаргою саме на таку «дрібницю». Як виявляється потім, хвороба вже поширилася, а людина й не підозрює про це. Підвищений рівень цукру в крові свідчить, що діабет розвивається вже кілька років. Людина просто не звертала уваги на перші ознаки, а тим часом хвороба непомітно робила свою підступну справу. Виникає загроза гангрени.

Тому після 45 років кожен повинен хоча б раз на рік робити аналіз на вміст цукру в крові, аби вчасно виявити хворобу. Підвищений рівень цукру в крові створює умови для підтримання інфекції у тканинах стопи, а відповідна анатомічна будова сприяє тому, що ця інфекція швидко поширюється. Тож іноді, щоб зупинити інфікування, доводиться робити складні операції, приймати сильнодіючі антибіотики. Пацієнт мусить дотримуватися режиму, бо навантаження на стопу абсолютно протипоказане. Лікування — довготривале, спрямоване на те, щоб уникнути ампутації. За статистикою, щороку чотири-п’ять тисяч хворих в Україні зазнають ампутації з цього приводу. Втішно, що останнім часом ця цифра зменшилася на 30-40 відсотків.

— Це завдяки тому, що люди мають змогу контролювати рівень цукру?

— Так, у нас є високоефективні препарати інсуліну і заходи самоконтролю, тобто кожен хворий може регулярно перевіряти вміст цукру. Маємо достатній набір і препаратів у таблетках. Ефективне лікування значною мірою залежить від людини — від того, який вона веде спосіб життя, чи дотримується порад лікаря. Дев’яносто дев’ять відсотків успіху досягаємо у разі, коли хворий виконує всі рекомендації. Тоді можна уникнути і синдрому діабетичної стопи.