• Адреси досвіду

Там, де найсильніша вода

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Сезон відпочинку в селі Велятино Хустського району у розпалі. Відвідувачі вишикувались у чергу за браслетом-дозволом на користування термальною водою. Вона поруч — у великих і менших басейнах з атракціонами, плавальними доріжками…

ТЕРМАЛЬНІ джерела у Велятині були відкриті ще за колгоспних часів. Вода у них виявилася лікувальною, тож на початку 1990-х тут було облаштовано кілька ванн. Проте будівля, де вони розташовувалися, своїм «дизайном» радше відлякувала, ніж приваблювала: не всі наважувались заходити у ті темні «хліви».

2008 року місцевий підприємець Василь Комішак вирішив зацікавити термальним джерелом інвесторів. Хоча похмурий пострадянський пейзаж, брудна заросла чагарниками територія, відсутність належної дороги їх віднаджували. Важко уявити, які аргументи наводив Василь Іванович, але йому вдалося переконати бізнесменів, що велятинські води — вигідне капіталовкладення. Поступово до розбудови долучились і місцеві підприємці.

Не відразу велятинська вода почала заробляти на себе, село, на тих, хто вклав у неї кошти. Втім поступово потік туристів зростав. Тож, згадує Василь Комішак, з’явилися нові клопоти. Виникли проблеми із розселенням гостей, їхнім харчуванням. Вирішили піти таким шляхом: переконати велятинців заходитися коло «зеленого» туризму. Більшість місцевих мешканців спочатку поставилися до цієї ідеї без ентузіазму. Поступитися місцем у власному домі? Годувати, прибирати, прати за незнайомими людьми? Люди вагалися. Та приклад самого Василя Комішака, який облаштував власну садибу, а потім поселив туди гостей, поступово підштовхував селян до започаткування нового бізнесу.

Поступово «зелений» туризм став для жителів Велятина звичною справою, яка приносить стабільний прибуток. Одні господарі переобладнали будинки під міні-готелі, живуть у них разом із гостями. Інші у сезон переселяються в літні прибудови. Зелені садиби стали й соціальним проектом: люди зажили заможніше, більше молоді залишається у селі. Щоправда, чимало чоловіків іще їздять на заробітки до Європи, а бізнес на малій батьківщині здебільшого ведуть жінки. Разом зі старшими дітьми вони дбають про чисте житло й харчування для гостей, які приїздять не тільки з України, а й із Румунії, Італії, Ізраїлю, Угорщини…

Свого часу у садибі Василя Івановича Комішака відпочивав відомий скульптор. Господар замовив йому спорудити у селі пам’ятник відомому опришкові Пинті, знакові події життя якого пов’язані з Велятиним. А через деякий час велятинець Роман Петраш започаткував у селі молодіжний «Пинтя-фест».

— Фестиваль — це своєрідний подарунок односельцям та й усім закарпатцям, — каже Роман. — Із кожним роком він набуває більшої популярності. На «Пинті-фесті» виступали Олег Скрипка, Пур-Пур, «Без обмежень», «Оторвальд»… Обов’язковим щорічним учасником є панк-група «Чаламада». Це візитівка і фестивалю, і закарпатської рок-культури.

— До нас на фестиваль приїздить стільки людей, що їхні автівки шикуються у кілометрові ряди, — хвалиться сільський голова Велятина Жанна Микитюк. — Тож нині думаємо над тим, як облаштувати спеціальні паркувальні майданчики. Планів багато. А взагалі хочемо зробити наше село відомим на всю Україну...