П’ятниця, 31 серпня 2018 року № 67 (19614)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19614/print.php?n=39974

  • До знань — кроком руш!

Півник

Микола ВАВІРОВСЬКИЙ.

с. Заставці

Старосинявського району

Хмельницької області.

— Півнику, вставай!

Вичавивши із себе явно не пташиний звук, півник натяг на голову ковдру і невдоволено засопів.

— Півнику, яєчня на плиті! — невдовзі почувся жіночий оклик.

Сопіння припинилося. Півник повернувся на другий бік, голосно чмокнув губами і, крутнувшись веретеном, устромив голову під подушку.

— Півнику, яєчня і чай уже на столі! — на декілька децибелів вище прозвучав голос. Але з-під подушки ні гу-гу!

— Петрику! Ти запізнишся до школи!

Він рвучко відкинув ковдру і схопився на свої тонкі цибаті ноги.

— Хай йому грець із тією школою. Вона в мене колись останні кишки висотає! — емоційно сказав Петрик.

— Менше балакай, а то сніданок захолоне.

За 10 хвилин після вранішнього туалету, вловивши апетитний запах яєчні, Петрик бадьоро сів за стіл і, низько схилившись, почав жувати.

— До речі, ти до уроків підготувався, чи знову до опівночі детектив читав?

— Що там готуватись, я й так усе знаю! — одрізав Петрик.

— Ой, дивись, Півнику, тепер стільки пишуть і кажуть, що у нас історія перекручена, треба по-новому її осмислювати, а це ж твій улюблений предмет. І мені дивно, що тебе й досі, крім детективів, нічого не цікавить, гадаю, поки не пізно, варто було б щось і тобі підчитувати, ставати на рівень...

— Нехай пишуть і кажуть, що кому заманеться! У шкільних підручниках усе без змін, до того ж там чітко і ясно розписано, що було і навіть що буде. То навіщо ж дурну роботу шукати, казна-якою нісенітницею голову сушити? — спокійно відповів Петрик.

— Хтозна, мо’, й так... Обережно, не облий штани чаєм, господи, коли ти навчишся бути охайним!

Петрик спішно підвівся з-за столу.

— Дякую!

— На здоров’я!

— Де мій портфель?

— Ось у тебе перед очима! Півнику, зі школи одразу додому, зрозуміло?

— Угу, — муркнув Петрик, поцілував дружину і, полегшено зітхнувши, вийшов за двері.

Тут, на вулиці, він нарешті міг стати самим собою, тобто Петром Івановичем — учителем історії, яку викладав у середніх класах...