![]() |
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО. |
Версія для друку До списку статтей
Півник Микола ВАВІРОВСЬКИЙ. с. Заставці Старосинявського району Хмельницької області. — Півнику, вставай! Вичавивши із себе явно не пташиний звук, півник натяг на голову ковдру і невдоволено засопів. — Півнику, яєчня на плиті! — невдовзі почувся жіночий оклик. Сопіння припинилося. Півник повернувся на другий бік, голосно чмокнув губами і, крутнувшись веретеном, устромив голову під подушку. — Півнику, яєчня і чай уже на столі! — на декілька децибелів вище прозвучав голос. Але з-під подушки ні гу-гу! — Петрику! Ти запізнишся до школи! Він рвучко відкинув ковдру і схопився на свої тонкі цибаті ноги. — Хай йому грець із тією школою. Вона в мене колись останні кишки висотає! — емоційно сказав Петрик. — Менше балакай, а то сніданок захолоне. За 10 хвилин після вранішнього туалету, вловивши апетитний запах яєчні, Петрик бадьоро сів за стіл і, низько схилившись, почав жувати. — До речі, ти до уроків підготувався, чи знову до опівночі детектив читав? — Що там готуватись, я й так усе знаю! — одрізав Петрик. — Ой, дивись, Півнику, тепер стільки пишуть і кажуть, що у нас історія перекручена, треба по-новому її осмислювати, а це ж твій улюблений предмет. І мені дивно, що тебе й досі, крім детективів, нічого не цікавить, гадаю, поки не пізно, варто було б щось і тобі підчитувати, ставати на рівень... — Нехай пишуть і кажуть, що кому заманеться! У шкільних підручниках усе без змін, до того ж там чітко і ясно розписано, що було і навіть що буде. То навіщо ж дурну роботу шукати, казна-якою нісенітницею голову сушити? — спокійно відповів Петрик. — Хтозна, мо’, й так... Обережно, не облий штани чаєм, господи, коли ти навчишся бути охайним! Петрик спішно підвівся з-за столу. — Дякую! — На здоров’я! — Де мій портфель? — Ось у тебе перед очима! Півнику, зі школи одразу додому, зрозуміло? — Угу, — муркнув Петрик, поцілував дружину і, полегшено зітхнувши, вийшов за двері. Тут, на вулиці, він нарешті міг стати самим собою, тобто Петром Івановичем — учителем історії, яку викладав у середніх класах... Версія для друку До списку статтей | Кожне сільце має своє слівце Іван ЧАГАРНИЙ. смт Катеринопіль Черкаської області. У чужій стороні поклонишся і бороні. Довго не ходив Петро в гості, а оце як пішов, то там і залишився. Торохтить, як чорт у бубон. Одна збрехала, друга не розібрала, а третя по-своєму перебрехала. Не бійся злого, а бійся дурного. Витріщив очі, як сова серед ночі. Краще сухар із водою, аніж цукор із бідою.
|