• Агроперспектива

На Покутті оселився равлик

Світлана УСАТЮК.

На фото: Іван Паламарчук.

У прикарпатському селі Копачинці, розташованому поблизу Дністра в Городенківському районі, вирощують равликів. Для проживання молюсків п’ять місцевих родин створили справжню ферму. Вона розмістилася на 10 сотках землі.

— МИ ЗРОБИЛИ тут дерев’яні конструкції, під якими равлики сплять удень, — розповідає один із ініціаторів відкриття ферми Іван Паламарчук. — Увечері ділянку зрошуємо, і наші вихованці виходять поїсти. Вони люблять ласувати спеціальним комбікормом, а також сумішшю ріпаку й капусти.

До сусідства із равликовою фермою жителі села спочатку ставилися із пересторогою, каже Іван. Гадали, що равлики почнуть навідуватися на сільські городи і знищувати все, що там росте. Але з часом заспокоїлися. Адже хазяйновиті господарі незвичайної ферми обсипали свою ділянку солідолом із сіллю. А це відлякує молюсків і змушує їх, вгамувавши цікавість до чужої городини, повертатися до місць проживання. Мешкає на фермі понад 200 тисяч равликів. Вони зовсім маленькі, але вже цінні. Їх можна споживати. Іван Паламарчук уже спробував. Їв не сам, а у компанії з іншими.

— Равлика треба відварити, а потім додати до нього соусу, — ділиться рецептом чоловік. — Для приготування знадобиться багато зелені й часник. Ми чимало його посадили, сподіваємося на добрий урожай.

Равликове м’ясо, виявляється, дуже поживне. Воно містить значну кількість білка, і разом із тим дієтичне. Гурмани цінують також ікру равлика. За 50 грамів такого делікатесу вони готові платити понад дві тисячі доларів, зауважує Іван. А ще використовують равликовий слиз, який має регенераційні властивості, тому корисний у медицині та косметології. Цей слиз входить до складу багатьох імпортних дорогих кремів.

Креми господарі равликової ферми не виготовлятимуть. А от про збір ікри вже думають. Тому восени відбиратимуть найкращих равликів і створюватимуть їм умови для розмноження. Також активно працюють над пошуками ринків збуту. Їх охоче купують у Франції, Італії, Іспанії, Португалії. А ще у перспективі розширення площі ферми — від 10 соток до півгектара.

А поки що у Копачинці звідусіль їдуть охочі подивитися на дивних жителів сільської ферми. Тож можна говорити про ще одне завдання тих, хто вирощує равликів, — привернути увагу до своєї місцевості туристів. Щоправда, зараз це нелегко. Бо доїжджати до села треба польовими дорогами. Хорошого автошляху в цій місцевості, на жаль, катма. Може, хоч равлики спонукають почати його облаштовувати.