• Освіта

Подумали і... передумали

Олена КОЩЕНКО.

о

У БІЛЬШОСТІ тих, хто відмовився, у їхньому власноруч складеному рейтинговому списку пріоритетів та бюджетна спеціальність, на яку вони вступили, серед семи максимально можливих зазвичай посідала найнижче — сьоме або шосте — місце. І майже всі ці абітурієнти подали оригінали документів на контрактну форму навчання, причому в інший заклад вищої освіти і на іншу спеціальність. Взагалі, за звітом МОН, лише 3% абітурієнтів вступили на ту спеціальність, яка в їхньому списку пріоритетів була на останньому або передостанньому місці.

За словами міністра освіти Лілії Гриневич, вступники, які не скористалися можливістю бути зарахованими на бюджетну форму навчання, вирішили власним коштом здобувати іншу, престижнішу спеціальність.

Утім, як зауважують незалежні освітні експерти, вистачає серед «відмовників» і юнаків та дівчат, які подали документи одночасно і в Україні, і за кордоном. І коли настав час обирати, зробили вибір не на користь вітчизняного вишу. До речі, серед них більшість мала доволі високі бали ЗНО та в шкільному атестаті. Сумно, що вони не залишились в Україні. Навряд чи повернуться сюди у пошуках роботи.

Власне, і дорікати тим, хто прагне навчатись за кордоном, немає за що. Вони мають право підстрахуватись і подати документи і в Україні. Проблема радше в тому, що через бюджетних «відмовників» багато українських дітей, теж із хорошими балами в атестаті та предметних сертифікатах ЗНО, цього року не змогли потрапити на бюджет.

Так, згідно з правилами, якщо абітурієнт потрапив до наказу закладу вищої освіти як «рекомендований до зарахування» (тобто зайняв бюджетне місце), проте не подав оригіналів документів (тобто не підтвердив свого бажання навчатись), то це персоніфіковане бюджетне місце автоматично «згорає» для тих, хто йде за ним. Так, змарнувалося фактично кожне сьоме-восьме конкурсне місце. Натомість, згідно з правилами вступної кампанії, за вільні бюджетні місця тепер поборються пільговики. Незважаючи на рейтинг оцінок (навіть нехай вони будуть і низькими), абітурієнти з пільгами можуть потрапити на безкоштовне навчання замість тих, хто вчився значно краще і не дотягнув якихось кілька балів до проходу на бюджет за загальним конкурсом.

До речі, вільні бюджетні місця залишилися навіть у найпрестижніших ЗВО. А щоб вони не «згоріли» в університеті, до 18 серпня їх належало заповнити. Тож заклади освіти буквально полювали на пільговиків: із прий­мальних комісій їм телефонували, запрошували навчатися навіть не за спеціальністю, розхвалювали виш і обіцяли потенційному студентові мало не золоті гори… Ще б пак! Через недобір слухачів опинилися перед загрозою закриття цілі кафедри і навіть факультети. На викладачів очікує скорочення, а на виш у недалекому майбутньому, можливо, навіть закриття.

Усі вищеописані події і тенденції — дуже тривожний дзвіночок для вітчизняної вищої освіти. Який її рівень, така і ціна в суспільстві і світі українських дипломів. Є над чим замислитись керманичам галузі. Давно час провести у цій царині генеральне прибирання, зокрема переглянути правила вступу до вищих навчальних закладів, які допускають таку несправедливість розподілу бюджетних місць.