Архів
Четвер,
23 серпня 2018 року

№ 64 (19611)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша поштаВербиченька
  • За рубежем
Заклик до спільних дій

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ закликала Євросоюз забезпечити виконання пакета санкцій проти РФ.

Докладніше...
Окупація — міжнародний злочин

ЛИТВА та ЕСТОНІЯ: Росія має заплатити за радянську окупацію.

Докладніше...
Багатотисячні протести

РУМУНІЯ. Акції проти правлячої коаліції дедалі наростають.

Докладніше...
За замахом стоїть Пхеньян?

МАЛАЙЗІЯ. Суд відмовився звільнити обвинувачених у вбивстві Кім Чен Нама, брата лідера Північної Кореї.

Докладніше...
Світ озброюється

ЯПОНІЯ оголосила про збільшення на 2% витрат на оборону із наступного фінансового року.

Докладніше...
По-сусідськи

КИРГИЗСТАН та УЗБЕКИСТАН поміняються ексклавами.

Докладніше...
Латиноамериканська Пізанська вежа

ВЕНЕСУЕЛА. У північному штаті Сукре стався землетрус магнітудою 7,4.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Традиції

Наш незрівнянний борщ

Людмила СТЕЛЬМАХ
(Кучеренко).

Полтавська область.

Уже вп’яте знаменита Опішня (місцеві називають селище незмінно — Опішне) приймає гастрономічний етнофестиваль «Борщик у глиняному горщику-2018», який організовує Національний музей-заповідник українського гончарства. Цього року у майстерності змагалися народні кулінари з Полтавщини, Черкащини, Дніпропетровщини, Сумщини, Вінниччини, Чернігівщини, Житомирщини, Львівщини.

ШУБОВСТЬ! Шубовсть! То відра картоплі й капусти летіли до 50-, 80- та 100-літрових казанів, чанів і менших каструль та горщиків. У печах і на багаттях умлівали тази засмажки й пасерованого буряку. В одному місці товкли старе сало, в іншому шаткували оберемки щавлю й петрушки. Кипіло, шкварчало, булькало... Куховарки й куховари в українському національному вбранні, розпашілі від спеки та роботи, помішували вариво великими черпаками й підкидали дрова. Поміж ними, обминаючи клуби диму, пританцьовуючи в такт народній музиці та підспівуючи, снували допитливі туристи, випитуючи рецепти, нагулюючи апетит від неймовірних пахощів.

Дуже багато відвідувачів етнокулінарного шоу, не чекаючи офіційної дегустації кількадесяти конкурсних борщів, шикувалися в черги до яток і столів, розмітаючи налисники, вареники, галушки, вергуни, пиріжки, пампушки, короваї, весільні дивні (обрядова випічка), традиційні борщі, а також із грушами та сливами, качану кашу й інші цікавинки української кухні (гостя зі Львова приготувала галицький холодник — неварену страву на кефірі з сирим тертим буряком).

Тут же, на території комплексу «ЕтноЕкоАгроСадиба-музей «Лялина світлиця», яким порядкує організатор фестивалю-квесту Олена Щербань, відбувалися майстер-класи для дітей і дорослих із гончарства, прядіння, виготовлення тканинної ляльки-мотанки, приготування качаної каші, латаних коржиків, вергунців, бубликів-свистунців тощо. Історик Анатолій Щербань проводив екс­курсії в садибах-музеях (столітні хати).

— Хочу, щоб Полтавський край, — поділилася задумом Олена Щербань, — окрім іншого, став центром зеленого, зокрема й гастрономічного, туризму. Щоб не зникла місцева традиція борщотворення, щоб ми вміли готувати страви, які подавали на стіл іще бабусі наших бабусь, і навчили цього дітей та онуків.

Нотки тривоги в голосі пані Олени цілком зрозумілі: більшість кулінарних майстринь, котрі взяли участь у фестивалі й уміють готувати в печі, — вже бабусі. Молоді господині не знають, як до неї й підійти і що таке рогач чи кочерга. Та й збереглися печі де-не-де у віддалених селах... Нинішній темп життя змушує жінок економити час. А в старовину господині, щоб зварити борщ, необхідно було кілька годин.

Як пише енциклопедія, це традиційна східнослов’янська овочева страва з м’ясом або грибами. Український і київський борщі готуються з 20 продуктів, полтавський і зелений — із 18, чернігівський — із 16. У різних регіонах ця страва може відрізнятися разюче, часом аж до невпізнання. Тим не менше, незмінним залишається її назва і овочевість. Найпопулярнішими є український червоний борщ, пісний із рибою та зелений. Кожен край знаменитий своїм варіантом: полтавський — із галушками, волинський — із грибами, закарпатський — із квасолею та квашеною капустою, львівський — із сосисками, харківський — із фрикадельками на пиві... Також є білий, чорний борщі, різновид — капусняк.

Під час дегустації гості фестивалю голосували своїми вхідними квитками за ту страву, яка їм найбільше припала до вподоби. Трійка переможців — полтавці. Перше місце виборола Любов Правденко із Попівки Зіньківського району зі своїм борщем із полуницею. На другому місці жовтий весільний капусняк, приготований колективом Музею весілля із Великих Будищ Диканського району. А на третьому — авторський борщ зі свинячими хвостами Віталія Хмелика з Полтави. Мені особисто дуже сподобався борщ із грибами та качкою від житомирянки Інни Гулечко, зелений — від Олексія Ващенка з маленького села Васьки та борщ із чорносливом Катерини Піщаленко з Глинська Зіньківського району.

Гості заходу не приховували захоплення і задоволення, чимало з них обіцяли приїхати й наступного року і друзів та родичів привезти. Щоб традиції, зокрема кулінарні, жили, їх треба підтримувати та популяризувати, із чим на відмінно справляються колектив Національного музею-заповідника українського гончарства та гостинні опішняни. До речі, класичний український борщ може увійти до списку Всесвітньої нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО — цю ініціативу підтримало Міністерство культури.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Любимо рідний край
Читати
Вибирати не доведеться
Читати
«Донбас» — у Канаді
Читати
Спочатку заразили...
Читати
Дотації — не фермерам
Читати
Меншає вугілля
Читати
Шкодять на морі
Читати
Гроші у схованках
Читати
Митниця невиправна
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове