Наша пошта

• Наболіле

А українці їдуть

Тамара ШАВОРСЬКА.

Вінницька область.

НАШІ люди все частіше кидають свої домівки та їдуть піднімати економіку чужих держав. І не лише робітники. Виїздять науковці, які хочуть реалізувати себе. А це кандидати наук, док-тори, на підготовку яких наша держава затратила чималі кошти. Та найбільше втрачаємо від того, що виїздить молодь — легально, офіційно, на навчання. Вступаючи до вищих навчальних закладів інших, благополучніших, країн, вона розраховує на те, що і роботу там отримає, і життя своє влаштує. До того ж країни ЄС ще й самі затверджують спеціальні програми. Сьогодні понад 40 тисяч студентів-українців навчається тільки в сусідній Польщі. Та чи повернуться вони на Батьківщину, де немає для них жодних перспектив?

Не казатиму за всю Україну, а лише про своє містечко Бар. На кожному перехресті тут розміщені оголошення, де запрошують за кордон на роботу. Їх розповсюджують і в багатьох магазинах. Оформлення віз та документів ці фірмочки беруть на себе — тільки їдьте.

І постає, виходячи з цього, найголовніше питання: «А Україні самій не потрібні спеціалісти, науковці, кваліфіковані робітники? Чи наша держава вже немає перспективи? Ми що, не відновлюватимемо заводи і фабрики, не створюватимемо робочі місця?». Невже нікого не хвилює, що втрачаємо найдорожче — людський та інтелектуальний капітал. Та це ж справжнісінька катастрофа, яка загрожує національній безпеці.

Який вихід? Створювати державні програми, відкривати робочі місця, забезпечити молодим фахівцям право першого робочого місця, а науковцям — умови для розвитку науки і техніки. Цим має займатися влада. І не тільки в Києві. На місцях, у кожному місті і селі влада просто зобов’язана сприяти розвитку дрібного і середнього бізнесу, відкривати різні майстерні, міні-пекарні тощо. Щоб людина могла, не виїжджаючи з власної оселі, заробити кошти на утримання сім’ї. Чи зуміємо збудувати таку державу? Бо якщо виїдемо всі збагачувати чужі країни, то для кого залишиться наша Україна?