Перебувати незворушним на всякий гріх…...

Антоніна КІЗЛОВА.

Мал. Валентини Протопоп.

14 серпня (1 серпня за старим стилем) православні відзначають один із празників на честь Животворного Хреста Господнього — Винесення чесних древ.

Близько 326 року Олена, мати візантійського імператора Костянтина Великого (обоє долучені до лику святих як рівноапостольні), віднайшла Хреста в Єрусалимі й узяла часточку Животворного древа з собою.

З часом населення Константинополя все зростало й зростало. Все частіше, особливо влітку, в місті почали спалахувати епідемії. У ІХ ст. склався звичай з 14 по 27 серпня (переддень Успіння Пресвятої Богородиці) носити цю часточку вулицями з хресною ходою. В цей час усі єднались у молитві проти смертоносних недугів.

Коли небезпеку вдалося відвернути, празник зберігся як день, коли просять Господнього захисту від зримих і незримих ворогів на шляху до спасіння, здатності споглядати Хрест (тобто, як у ІV ст. пояснив святитель Григорій Ніський, перебувати незворушним на всякий гріх). У такому значенні він прийшов і на Русь.

На 14 серпня з 1164 р. також припадає свято Всемилостивого Спаса й Пресвятої Богородиці, або ж Мокрий чи Медовий Спас (бо після служби освячують воду й новий мед). Цей Спас передує ще двом — Преображенню Господньому та Перенесенню нерукотворного образа Ісуса Христа.

Цього дня медом зі своєї пасіки годиться пригощати всіх — навіть незнайомців: «На перший Спас і жебрак медку спробує». Водойми перед освяченням розчищають.

Також 14 серпня — святих старозавітних мучеників Маккавеїв, які боролися за віру в Єдиного Бога Істинного. 166 р. до Різдва Христова в Єрусалимі за відмову поклонятись ідолам замордували Соломонію з сімома синами (найстаршому ще не виповнилося 14 років) та вчителя отроків, 90-річного Єлеазара. Коли звістка про те, що цар скоїв таку розправу, розійшлася серед люду, спалахнуло повстання. Через шість років язичницька влада впала. Усіх, хто поліг за звільнення Єрусалима, як і перших загиблих, вшановують як святих Маккавеїв.

В Україні здавна побутує назва празника «Маковій», тож у церкві святять мак. Головки зберігають на покутті, зернята потроху додають до святкових страв.