![]()
Притча про трьох поросят Михайло СТЕПОВИЙ. м. Мукачево Закарпатської області. Жили троє поросят. І добра та ласки Мали більше у стократ, Ніж оті, із казки. Без турбот велось — братки Росли-підростали Й непомітно для батьків Підсвинками стали. Червоненькі п’ятачки, Рила вже, не рильця, І в очах такі зрачки, Як в батька кормильця. Словом, троє поросят Вже як справжні свині. Тож, як хоче, кожен брат Поживає нині. Наймолодший Ніх-ніх-ніх, Пригостившись в барі, Йде в під’їзди на нічліг З пляшкою у парі. Середульший Нюх-нюх-нюх Від дурного зілля На горищах ловить мух У зв’язку з безділлям. А найстарший часто вам Потрапля на очі. Нах-нах-нах — нахаба й хам В депутати скочив. Чи полізе вище він? Є у цім тривога. Бо, як кажуть, ще свині Не дай, Боже, роги. |