П’ятниця, 10 серпня 2018 року № 61 (19608)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19608/print.php?n=39750

Кому потрібна така влада?

Михайло ГУБАШ.

Мал. А. Василенка.

Збитки держави від корупції на українській митниці становлять близько 4,8 мільярда доларів (у гривнях — понад 130 мільярдів) на рік. Це вдвічі більше від суми кредитів, які Україна має намір взяти у МВФ, ЄС та Світового банку в 2018 році!

ТАКІ підрахунки, зроблені на основі проведеного в Києві та Одесі журналістського розслідування, опублікувала на початку тижня найбільша німецька щоденна газета «Зюддойче цайтунґ». При цьому видання посилається на документи у своєму розпорядженні з відомостями щодо тисяч вантажів, які проходять через український кордон, що дають змогу відстежити їхній шлях. Як стверджують журналісти, ця інформація доводить факти «масивної корупції» на багатьох українських митницях.

«Золота» корупційна схема

ОСНОВНИЙ спосіб, який дозволяє хапугам «освоювати» такі захмарні суми, — «передекларування». Тобто товар, який фактично перебуває у вантажі, в процесі митної реєстрації декларується як інший — той, на який передбачені нижчі мита. Таким чином, тільки на одній партії вантажу держава втрачає тисячі євро. А графік на митниці напружений, транспортні засоби в черзі стоять, тож «копійка до копійки»... Зрозуміло, що такий фокус-покус можливий тільки за участі співробітників державних органів. Окрім митників, стверджує німецьке видання, до схем залучені також співробітники СБУ, поліції, Держприкордонслужби та ГПУ. Для нелегальних угод утворюються нові фірми, які контролюють люди з оточення працівників митниці та правоохоронних органів.

Втрати від корупції на українській митниці «становлять набагато більше десятої частини надходжень до державного бюджету та вдвічі перевищують суму кредитів, які Україна має намір взяти у МВФ, ЄС та Світового Банку у 2018 році», доходить висновку «Зюддойче цайтунґ».

І він, висновок, приголомшує. Тим паче що цього разу не можна послатися на якийсь «фейк» або «бурхливу фантазію» німецьких журналістів-розслідувачів. Приблизно таку ж суму втрат від контрабанди на митниці нещодавно оприлюднювали і в нашому Кабміні.

А на якого біса позичати?

ВІДРАЗУ ж (і вже вкотре!) виникає запитання: а на якого біса нам позичати ті західні кредити, якщо подолання корупції тільки на митниці може дати у державну скарбницю вдвічі більше коштів? Але ж корупція бур’яніє не тільки на кордонах України. Відповідні схеми діють у багатьох (якщо не у всіх) сферах життєдіяльності нашої держави. Економіка, медицина, освіта, не кажучи вже про сумнозвісний «контрабас» на Донбасі, для якого так звана лінія розмежування є прозорою аж до дірявості. І у кожній галузі «відмиваються» свої мільярди, поповнюючи бездонні кишені вельможно-владоможних бариг-крадіїв і розорюючи державну (нашу з вами!) скарбницю. Ото Сезам для ненажерливої гидкої сволоти! А якщо порахувати, скільки Українська держава втрачає від офшорів, може закрастися сумнів: а чи українська вона взагалі?

Що підказує здоровий глузд

ТА ВІДКИНЬМО сумніви і звернімося до здорового глузду. А він підказує, що нема жодної потреби брати нові кредити від міжнародних структур. Обійтися без них дуже просто й легко — достатньо спрямувати багатомільярдні корупційні потоки з митниці та інших сфер до державного бюджету. Кому це під силу? Правильно — відповідним держструктурам, під дахом яких нині реалізуються корупційні схеми. Хто очолює ці структури на найвищому рівні? Всім відомо, хто — перші особи держави. Проте влада цього чомусь не робить. Чому — зрозуміло. Але тоді стає зрозумілим і інше — або вона, влада, просто не здатна перенаправити корупційні гроші до держскарбниці, або свідомо не хоче цього робити. В обох випадках висновок може бути один: таку чи то неспроможну, чи то злочинну владу треба міняти на спроможнішу і поряднішу.

МВФ як цап-відбувайло

ЩО Ж ДО іноземних кредитів, то складається враження, що вони потрібні Кабміну не стільки для розкрадання, скільки для виправдання улаштованого цим і попереднім урядом Яценюка нахабного і жорстокого пограбування українців через не підйомні для більшості населення тарифи на послуги ЖКГ. Мовляв, то не ми, чесні й порядні урядовці, грабуємо вас, це здирництво — вимога МВФ. Отака, як кажуть, кльова відмазка для нашої влади, яка переводить стрілки на міжнародну фінансову інституцію, роблячи з неї своєрідного цапа-відбувайла. Та й справді, ну скільки вкрадеш з тих емвеефівських кредитів? Мільярд-два. А от корупція, з якою посилено «борються», приносить у рази більше. До речі, раніше представники МВФ не зважали на те, що про них та їхні вимоги кажуть у нашому уряді. Потім, зрозумівши підступність останнього, почали виправдовуватися: мовляв, ми вимагаємо лише «взагалі», а конкретику (те ж підвищення тарифів ЖКГ) пропонують ваші міністри.

Люди третього ґатунку

ОСТАННІМ часом багато експертів і політологів напряму звинувачують уряд України у його повній професійній нездатності й елементарному невігластві. І хоча самі урядовці намагаються це заперечувати, результати їхньої діяльності свідчать самі за себе. Крім фантастичного розмаху корупції, можна згадати так звані реформи — у медицині, освіті, не кажучи вже про пенсійну. Неначе владці хочуть чимскоріш позбутися основної маси пенсіонерів-«дармоїдів». А переселенців із Донбасу взагалі зробили людьми третього сорту, поголовно відібравши в них конституційні права, зокрема право голосувати, а сотні тисяч — отримувати зароблені ними пенсії. Та навіть тим внутрішньо переміщеним особам (ВПО), кому пенсії таки призначили, заблокували їх виплату на невизначений строк — до розробки Кабміном «окремого порядку», який визначатиме процедуру виплати боргу. Коли він буде розроблений і набуде чинності, не відомо. При цьому ще й знущаються, цинічно брешучи у ЗМІ: мовляв, ми повністю розрахувалися, Мінфін гроші переказав, Пенсійний фонд їх виплатив. Знали б ці носії відгодованих пик та надутих черев, що про них думають і кажуть упосліджені ними люди...

Боргова прірва від уряду

ТИМ ЧАСОМ влада продовжує штовхати Україну в боргову яму — за три роки урядування «українських провідників» Яценюка і Гройсмана (з листопада 2014-го по листопад 2017-го) державний борг збільшився вдвічі — на цілий трильйон (!!!) гривень. Тоді ж, восени 2017-го, він перевищив 2 трлн грн і досяг 72% ВВП. Вже сьогодні на кожного (!) українця припадає близько 1900 доларів державного боргу. «Якщо говорити про категорію економічно активних громадян, які працюють і сплачують податки, то ситуація ще гірша — на одного українця припадає 4,5 тисячі доларів державних зобов’язань», — підрахував директор аналітичного департаменту Concorde CapitaОлександр Паращій.

Вовки в овечій шкурі

НУ ЯКІ після цього всього висновки можна зробити щодо правлячої в Україні верхівки? Можна припустити, що влада або неспроможна вивести країну з кризи, або не хоче цього робити, або ж слухняно (та ще й із ентузіазмом!) виконує злочинне замовлення тих сил, які зацікавлені зробити з нашої країни сировинний придаток «цивілізованого світу». Принаймні прибічники конспірології такими силами вважають транснаціональні компанії (ТНК), що спонукають нинішню українську владу до проведення політики деіндустріалізації і депопуляції країни, що межує з таким поняттям, як геноцид. Так, це лише теорія. Проте, на жаль, чимало аспектів на практиці підтверджують найсумніші підозри. Той же безвіз, який пропагувався як благо для українців («поїхати до Відня попити кави»), насправді виявився інструментом перенаправлення дешевої і кваліфікованої робочої сили з України до Європи. І так у всьому — куди не кинь. Тож і складається враження, що за гарними і патріотичними (от уже де лицемірство!) гаслами, якими прикривається нинішня влада, приховується хижий оскал вовків в овечій шкурі. Кому потрібна така влада?

Агов, Україно?!