Архів
П’ятниця,
10 серпня 2018 року

№ 61 (19608)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Європейський блокуючий регламент

ЄВРОСОЮЗ увів у дію закон про блокування на своїй території санкцій США щодо Ірану.

Докладніше...
Слідство завершено

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Уряд запросив у РФ екстрадицію двох росіян, підозрюваних в отруєнні Скрипалів.

Докладніше...
Західний вектор зовнішньої політики

МОЛДОВА подасть заявку на вступ до ЄС уже цього року.

Докладніше...
Удар у відповідь

ІЗРАЇЛЬ атакував 12 об’єктів бойовиків у секторі Гази.

Докладніше...
Мости взаєморозуміння

ПІВНІЧНА КОРЕЯ створила переговорну групу для налагодження діалогу з Японією.

Докладніше...
Знайомі вимоги

ІРАН. Тут знову спалахнули протести проти дорожнечі життя і девальвації національної валюти.

Докладніше...
Громадянство як винагорода за мужність

ТАЇЛАНД. Урятованим із печери підліткам і їхньому тренеру надали громадянство.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Адмінреформа

За своєю течією

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

Фото Інни Міхно.

Громада восьми сіл, які належать до Миколай-Пільської сільської ради, що в Запорізькому районі, не захотіла йти реформаторським курсом децентралізації та об’єднуватися. Тут живуть, як і раніше.

Як їм, не об’єднаним, що не захотіли крокувати в ногу з часом, бути «підстриженими» одним «гребінцем», ведеться нині? Чи легко було відстоювати свою думку, чинити не так, як усі?

СІЛЬСЬКУ раду в Миколай-Полі третю каденцію поспіль очолює Тимофій Шаповалов. Він тут виріс, закінчив школу, опанував батьківські «університети».

«Хочеш гарні проводи в армію, запитав мене батько ще в школі. Зароби на них сам, — наводить приклад Тимофій Миколайович. — Я працював на тракторі, тож до армії назбирав пристойну суму. Пізніше так само заробив на весілля. Наука дещо жорстка, але як вона згодилася мені надалі!»

Після армії він працював у колгоспі, в сільгосптехніці — трактористом, водієм, вантажником, бригадиром. На початку 2000-х мав свій бізнес. «Треба було якось виживати, — згадує чоловік. — Торгував на базарі всім, починаючи від ужиткових речей і закінчуючи м’ясом». У ті нелегкі роки Тимофію Шаповалову здавалося, що їхній голова сільради діє не так, як треба. Сидів якось, розмовляв із односельцями. Висловлювалися відверто, хто що думає. Аж тут його, як кажуть, і підловили: «Якщо такий розумний, то спробуй сам!» Він спробував…

Швидко зрозумів, що робити все так, як уявлялося, непросто. Мусив багато чого переосмислити. Та й управлінського досвіду бракувало. Зате спрацьовувала вдача — є завдання, тож треба його виконати. Так проявлявся батьків гарт. Мотивувало й спілкування з людьми, в процесі якого формувався погляд на речі, траплялося, протилежний власному.

«Мені хотілося навести порядок у селах, однак для цього треба було переломити психологію людей, які не звикли починати з себе, покладаючись на власні сили. Звідси нарікання на все і всіх, тільки не на власну інертність. Звісно, без відповідальних працівників сільради й виконкому, без депутатів мені нічого не вдалося б. За довіру й підтримку також вдячний усім односельцям: вони найняли мене на роботу, і я не маю права їх розчарувати. Я тут свій, кожна бабуся може назвати мене Тимошкою й у вічі сказати, що думає про наші справи і про мене», — каже Тимофій Миколайович.

Рішення не йти шляхом децентралізації було колективним. Люди старшого покоління добре пам’ятають колишні пертурбації в країні. Колгоспи зливалися, потім роз’єднувалися, майно при цьому нищилося, розкрадалося. Життя довело, що укрупнення не завжди виправдовують себе. Виграють сильніші, а слабкіші страждають.

«Кажуть, що ми йдемо проти течії. Ми не проти, а у своєму руслі. Чому маємо відмовлятися від напрацьованого роками і створювати проблеми, щоб потім їх успішно долати? — розмірковує чільник громади. — Відмова від створення ОТГ — дуже виважене рішення. Передусім ми провели низку зборів у своїх восьми селах з участю обласних представників. Вислухали думки людей. Затим члени ініціативних груп завітали в кожну домівку з опитуванням. Із 700 жителів тільки 62 висловилися за об’єднану територіальну громаду. Отже, більшість воліла жити далі, як жила. Поки що про такий вибір ніхто не пошкодував. Можливо, коли ОТГ навіч покажуть результат, люди змінять свою думку. Агітуючи свого часу за об’єднання громад, нас переконували в перевагах, посилаючись на польський досвід. Але Польща йшла до реформи не менше десяти років. Спершу там відновили до належного рівня всю сільську інфраструктуру і лише потім передали її громадам — користуйтесь. У нас усе інакше — беріть занедбані села з усіма проблемами, латайте дірки власними силами. Це й насторожило. На нашому боці було й те, що бюджетна децентралізація дає можливість розвиватись, адже частина податкових коштів залишається на місцях. Нині наш бюджет — п’ять мільйонів, статті його наповнення — земля й акциз. Земельний податок платять усі, хто проживає на нашій території, працює на землі, має городи, присадибні ділянки».

Відмовившись від об’єднання, сільський голова водночас стежить за діяльністю ОТГ, вивчає всі аспекти децентралізації. «Раніше у держадміністрації, виконавчій службі працювало близько 60 чиновників, які обслуговували 19 сільських і селищних рад, — каже він про мінуси реформи.

— Нас запевняли, що після об’єднання, коли скоротиться кількість сільських рад, зменшиться й число так званих нероб, що піде на користь суспільству. Але цього не сталося. Наприклад, у Широківську ОТГ набрали понад 50 управлінців — це на сім сільських рад, а не на 19, як було раніше. І там досі шукають службовців! Так і у Біленьківській та інших громадах. Начебто штати збільшуються, створюються робочі місця. Але ж лише для тих, хто нічого не виробляє. Звісно, управлінські структури потрібні, але де виробництво, процес творення? Громада ж має розвиватися».

Так само скрупульозно Тимофій Шаповалов проаналізував обіцянки щодо значних фінансів, які мають акумулюватися в об’єднаних територіальних громадах.

«На етапі «сватання» в ОТГ сільраді Миколай-Поля пропонували допомогу — п’ять мільйонів гривень, — веде розповідь далі Тимофій Миколайович. — Для сільської території це дріб’язок. Ось у своєму селі Морозівка ми зробили дорогу, кілометр якої обійшовся у два з половиною мільйони гривень. На своїй території маємо майже 170 кілометрів доріг. Перемножуйте… Зараз ми, хоч і потихеньку, стараємось у кожному селі нехай не асфальтівки класти, але все ж таки дороги впорядковувати. Це стосується Новопетрівки, Крилівського, Яворницького. У всіх селах провели вуличне освітлення, встановлюємо прилади обліку — це все у відповідь на запити мешканців наших восьми сіл, які намагаємося задовольняти власним коштом».

Нині витратних соціальних проектів найбільше потребують мешканці малих сіл. Колись життя їм давали виробничі підрозділи — тваринницькі ферми, польові бригади. Тепер їх тут немає, як і багато чого іншого. Невигідними стали навіть магазини. Люди послуговуються автолавкою. Та найбільше дошкуляє відсутність роботи. Хто має машину, їздить працювати у Запоріжжя. Решта виживає у щоденній круговерті, як може. Важко нині людям: платіжки на газ зашкалюють, субсидії скорочуються. Ніде правди діти — дехто зазіхає на лісосмуги, а це горе для врожаю.

«Виручає переважно натуральне господарство, тож намагаємося не душити селян податковим зашморгом. Податкову політику докладно обговорюємо на виконкомах. Добре, що депутати — місцеві, тож добре знають стан справ і настрої людей. Разом із цим кілька успішних фермерських господарств усе ж таки маємо. У Миколай-Полі фахівці з Канади розвивають тваринництво, навчаючи молодь. Не варто бачити у житті лише темні смуги», — на такій оптимістичній ноті підсумовує свою розповідь сільський голова.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Перспективна альтернатива
Читати
Де більше заробляють, там більше платять
Читати
Небезпека для пасажирів
Читати
Гроші трудових мігрантів
Читати
За наше жито...
Читати
Ліси зникають
Читати
Феміда — в глибокій кризі
Читати
Виявляється, багатіємо
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове