Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Остаточний епікриз

Консультація

Володимир ЧЕПІГА.

м. Київ.

— Здрастуйте, вельмишановний професоре, щиро вам вдячний за те, що погодилися проконсультувати, ось витяг із моєї історії хвороби...

— Сідайте... Слухаю вас, е-е-е... Парандюк Самійле Прокоповичу...

— Повірте, професоре, — оце тільки на вас надія лишилася, рік по лікарях бігаю — ніякого результату...

— А що ж із вами трапилось... е-е-е... Парандюк Самійле Прокоповичу?..

— Розумієте, десь під минулу весну стало щось мені нижче поперека шпигати... Ось тут, якраз у місці для сидіння... Показати?

— Ні, не треба, я уявляю це місце... е-е-е... Пара...

— Парандюк Самійло Прокопович...

— Е-е-е... Парандюк Самійло Прокопович... Далі, будь ласка...

— Так от — стало шпигати. Якраз у цьому подвійному місці... І в правій півкулі, і в лівій... Ступну правою ногою — у правій півкулі шпиг!.. Ступну лівою — у лівій... Вони ж, як ходиш, рухаються... Показати?

— Ні-ні, я знаю, що рухаються... Продовжуйте... е-е-е... Па...

— Парандюк Самійло Прокопович...

— Продовжуйте, Парандюк Самійле Прокоповичу...

— Отак із місяць пошпигало — й наче вщухло, ледь-ледь відчувалось. Я так думаю, що то мене, мабуть, продуло. Як ви вважаєте, професоре?

— Цілком, цілком можливо...

— Але буквально тиждень по тому стало вже не шпигати, а нити. І так, знаєте, осоружно, мовби з тих півкуль якісь нерви тягне донизу... Ось так тягне, тягне, витягає... Це ж нерви, правда, професоре?

— Так-так, ви правильно вважаєте... е-е-е...

— Парандюк Самійло Прокопович...

— Парандюк Самійло Прокопович... І що ж — витягло?

— Що витягло?

— Ну, ви сказали, що з вашого місця для сидіння щось наче витягало...

— А-а, ну так, витягало... Але не весь час, а коли стою або ходжу... Зате як сяду — минає. Це я випадково виявив. Стояв у курилці, а тут шеф заходить. І просто на мене суне. Скільки, мовляв, можна смалити?! Ну, я позадкував од нього і ненароком об урну перечепивсь. І — бемць на неї! Отут його як рукою зняло...

— Шефа?

— Ні, професоре, — оте, що нило й тягло... Шеф, як тільки я в урну беркицнув, тут же і здимів...

— Цікаво, цікаво...

— От і мені стало цікаво. Підвівся — знову занило й потягло, сів на урну — щезло... Я знову на ноги — защеміло і аж наче стрельнуло. Гепнувся назад — повна благодать! Я отак із годину це місце масажував... При моїй же хворобі масаж, мабуть, корисний, га, професоре?

— Кгм-кгм, ну, звісно, корисний... е-е-е...

— Парандюк Самійло Прокопович...

— Еге ж, Парандюк Самійло Прокопович...

— Отож я й пристосувався самомасаж робити. На службі й удома — весь час: сяду — встану, сяду — встану... Й при цьому стараюся з маху сідати, щоб ефекту більшого досягти. Правда, синці отакі-о понабивав. На обох півкулях. Показати?

— Е-е-е...

— Парандюк Самійло Прокопович...

— От-от, Парандюк Самійло Прокопович... Не варто, синці не варто... Я маю про них поняття...

— Але ж болить — спасу нема, професоре!

— Що болить?

— Синці болять!

— А оте, що тягло?

— Та те вже майже не болить! А сідаю і підводжусь я, так би мовити, для профілактики. Щоб закріпити, щоби знов не занило. Як, на вашу думку, професоре, я правильно чиню?

— Цілком... е-е-е...

— Парандюк Самійло Прокопович...

— Цілком Парандюкович Самійлюк... Я схвалюю, схвалюю...

— І знаєте, мені здається, що масаж треба продовжувати. Але ж, з іншого боку, й півкулі повинні рухатись!

— Це вже як належить, тут заперечень нема...

— То, може, ходити сидячи?

— Кгм, оригінальний метод, оригінальний, в усякому разі, не зашкодить...

— І неодмінно при цьому підстрибувати! Чомусь я думаю, що тоді вже зовсім перестане витягати... Показати, як?

— Ні, стрибати не треба... Я цю вправу знаю... е-е-е...

— Парандюк Самійло Прокопович...

— Aгa-ага, Прокопнюк Парандійло Самійлович... Отже, загалом я не заперечую і підтримую...

— Ну, то я пострибав, професоре! Велике спасибі за консультацію! Тепер я певен, що завдяки вам мої півкулі запрацюють в оптимальному режимі. На все добре!..

— На все, на все... е-е-е...

— Парандюк!.. Самійло Прокопович!..

— От-от, Парасийлокопович... На все, на все добре...