Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Із миттєвостей життя...

Володимир ЛЮТАРЕНКО.

с. Мокрець

Ізяславського району

Хмельницької області.

До лікарні привозять чоловіка з травмою черепа. Сестра квапливо заповнює карту і запитує:

— Одружений?

— Ні, це я під машину потрапив.

* * *

Петро зустрічає приятеля.

— Що з тобою? Чого ти тримаєшся за щоку?

— Мені тільки-но вирвали два зуби.

— Два?.. Ти ж учора скаржився, що у тебе болить один зуб.

— У лікаря не було здачі.

* * *

— Справи зі здоров’ям у вашого чоловіка дуже погані. Можете поговорити з ним, але пам’ятайте: йому потрібний повний спокій, — каже лікар дружині хворого.

— Розумію, лікарю. Я зовсім не буду його хвилювати. Тільки попрошу написати заповіт.

* * *

У пологовому будинку акушерка, заступаючи на зміну, запитує свою колегу:

— Це ті четверо близнят, що вночі народились, так голосно ревуть?

— Та ні, то їхній батько в коридорі!..

* * *

— Люсю, якщо ти мені відмовиш, я кинусь під потяг.

— Дай мені ще подумати. Все одно наступний потяг тільки завтра.

* * *

Якась пара сидить у кінозалі. Протягом цілого сеансу партнер чуттєво обнімає свою дівчину.

Старша пані, яка сидить позаду, торкає його за плече:

— Чи не могли б ви робити це вдома?

— Дуже хотів би, але вдома дружина.

* * *

Батько дівчини до кандидата в зяті:

— Ви, очевидно, курите, п’єте, граєте в карти і заглядаєтесь на гарних жінок?

— Ні, не маю жодної з цих вад.

— Ну то й погано, бо я маю всі ці хиби і не хочу, щоб жінка мені ставила вас за приклад.

* * *

Хлопець напередодні весілля купив обручку і звертається до ювеліра:

— Будь ласка, зробіть гравіровку «Люсі від Васі».

Вже в літах ювелір радить:

— Я б порадив вам написати коротко: «Від Васі». Всяке трапляється…

* * *

Ранесенько в суботу дзвонить будильник. Чоловік встає і збирається на полювання. Жінка його відмовляє:

— Ну куди ж ти підеш? На вулиці темно, холодно, вітер.

— Ні, піду. Хлопці мають заїхати, то негарно буде, як порушу домовленість, — бере рушницю і йде.

На вулиці постояв із півгодини, став мерзнути. Справді, вітер, хурделиця, хлопці не приїхали…

Вертається до хати, роздягається і пірнає під ковдру.

— Брр-р-р, ну й холоднеча!

— І не кажи, — погоджується жінка. — А мій дурень на полювання пішов.

* * *

— Я заробляю стільки, що можу утримувати трьох таких жінок, як ти.

— У такому разі з нами будуть жити мої мама і бабця.