Терпіння стовп непохитний

Антоніна КІЗЛОВА.

31 липня (18 липня за ст. ст.) православні вшановують одного зі святих Печерських — преподобного Іоанна Багатостраждального (? — 1060 р.).

Світське ім’я угодника не відоме, як і подробиці про його життя до постригу. Юнак прийшов до Києво-Печерського монастиря, палко прагнучи жити в чистому ангельському образі. Втім, диявол почав усіляко розпалювати в ньому хтиву тілесну пристрасть.

Іоанн почав утихомирювати непокірну плоть суворим постом, спрагою, неспанням, важкими залізними ланцюгами. Минуло три роки, та ворог ніяк не відступав. Аж якось під час молитви біля гробниці преподобного Антонія, одного із засновників обителі, подвижник почув пораду святого: «Зачинись тут, у печері…». Іоанн так і зробив, а через довгі роки наважився на час Великого посту ще й закопати себе в землю по плечі. На Великдень лукавий наслав на угодника вогнедишного змія. Тоді Іоанн вигукнув: «...Боже, прожени його!». Змій щез, а за якийсь час зійшла Господня благодать, котра й допомогла подолати всі спокуси.

Угодник сподобився дізнатися час своєї смерті. До неї він підготувався: знову закопавсь у печерній келії. Так і спочив. Так досі постає на іконах.

Києво-Печерська братія не переклала мощей св. преп. Іоанна до труни, лише захистила їх дерев’яним «обладунком» та вбрала в особливе облачення (котре змінювали щороку). Святиня, яка вражала незвичним виглядом усіх, хто її бачив, зберігалась у такому стані ще на початку 1920-х рр. Деякі мандрівники початку ХІХ ст. описали у спогадах, що бачили перед мощами розгорнуте Євангеліє, покладене в пам’ять про глибоку відданість Іоанна Святому Письму.

В народі склався переказ, за яким угодник щороку заглиблюється в землю на макове зерня. Коли ж сховається з головою, настане кінець світу. Служителі церкви намагалися заспокоїти вірян, пояснити, що це не так, але часто марно.

На кожного, хто проходив по Ближніх печерах, ненадовго надівали шапочку з голови Іоанна Багатостраждального. Освячені при мощах угодника скуфійки можна було отримати на благословення за посильний внесок. Деякі шили саме для цього, деякі надходили від жертводавців з різних країв. Так і Ганна з Шевченкової «Наймички» придбала «святу шапочку в печерах у Йвана святого, щоб голова не боліла в Марка молодого».

Визолочений головний убір, яким мощі угодника покривали на великі свята (дар одного з богомольців 1847 р.), нині можна побачити в музеї історії Києво-Печерської лаври.

Молитов св. преп. Іоанна просять передусім тоді, коли треба протистояти згубним спокусам, подолати головний біль, нервові та психічні розлади.