• Подія

Об’єднані одним бажанням

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора.

У Києві, стольному граді князя Володимира, який хрестив Русь, відсвяткували 1030-річчя цього факту. Дві хресні ходи, які відбулися з різницею в один день, до пам’ятника рівноапостольному князю, розташованому на дніпровському схилі, супроводжувалися безпрецедентними заходами безпеки.

У ЦЕРКОВНИХ календарях існує дві дати вшанування хрещення України-Русі. Першу, яку зазвичай і відзначають українці, встановлено ще в середині ХІІІ століття — день пам’яті князя Володимира. Припадає вона на день його смерті, тобто 28 липня. Друга дата — 14 серпня, яку було канонізовано за часів Російської імперії. У цей день року 988-го князь Володимир нібито хрестив руський люд у річці Почайна. Від цієї події походить топонім Видубичі. Коли дерев’яних язичницьких ідолів, що стояли на крутосхилах, повалили, а потім скинули в Дніпро, вони попливли за водою. Жерці-волхви бігли за своїми богами й благали: «Видибай!» Там, де течія прибила ідолів до берега, був збудований Видубицький монастир…

Прийняття християнства вважається найважливішим цивілізаційним вибором Русі, який уписав нашу державу в контекст Європи, приніс писемність та інші духовні надбання. Як і нині, 1030 років тому українці мусили обирати між Сходом і Заходом.

За часів Януковича, коли політичний маятник хитнувся в бік Росії, святкувати Хрещення не перестали. Однак були розставлені інші акценти: Путін, Кирило, які приїздили до Києва на 1025-річчя Хрещення, говорили про єдину купель, єдиний народ… Тобто дата використовувалася, власне, для заперечення існування українців як таких та їхнього права на самостійну церкву. Щоправда, УПЦ КП і тоді святкувала хрещення Руси в європейському контексті, але провести велелюдні заходи не могла: всі історичні місця були заздалегідь зайняті іншим патріархатом.

Нинішня хресна хода, організована УПЦ Київського патріархату, що відбулася 29 липня, стала вершиною святкування 1030- річчя хрещення Русі. Вона виявилася наймасовішою за всю десятилітню історію відзначення події на державному рівні. За підрахунками поліції, у ній узяли участь 65 тисяч осіб, а незалежні спостерігачі називають цифру — 350 тисяч. Причина цього, безсумнівно, не стільки кругла дата Хрещення, скільки заява Константинопольского патріарха про можливість надання томосу, тобто автокефалії, українській церкві.

Напередодні святкові заходи провела УПЦ МП. У них, за підрахунками правоохоронців, узяли участь 25 тисяч осіб, представників духовенства — учетверо більше. Така показова масовість церкві, підпорядкованій російському патріарху, потрібна була, аби показати, що українське суспільство не потребує томосу, автокефалії. Але процес уже не зупинити — Константинополь, тобто матір-церква, чітко визначився, що Україна не є канонічною територією Московського патріархату. Іншими словами, що Київська церква колись була підпорядкована московській метрополії незаконно. Ця заява патріарха Варфоломія була підтверджена представником Константинопольского патріархату під час нинішніх святкувань у Києві.

Перед хресною ходою на Володимирській гірці зібралися представники Української Ради церков. До речі, святкування Хрещення, це єдине свято протягом року, на якому зустрічаються предстоятелі двох церков — УПЦ КП й УПЦ МП. Окрім духовенства, на схили Дніпра для святкування 1030-річчя хрещення Русі прибули керівники держави, депутати, політики. Тут також говорили про томос. Зокрема, Президент України Петро Порошенко наголосив, що «автокефалія — це питання незалежності, нашої нацбезпеки, питання світової національної політики…».

За його словами, держава не втручається в церковні справи, однак не дозволить втручатися в них й іншим державам. Пролунали різкі слова у бік Російської православної церкви, «у келіях якої народилася доктрина «руского міра», що загрожує нацбезпеці нашої країни. Чи мав право Порошенко робити політичні заяви? На думку патріарха Філарета, так. Адже в країні йде війна, стоїть питання, бути чи не бути державі. Аби захиститися, потрібно, зокрема, об’єднати й церкву.

Символом цього єднання і стала хресна хода від Володимирського собору до Володимирської гірки, у якій узяли участь миряни, громадяни-патріоти, представники українського духовенства, православні священики з Європи й Америки, паломники з усіх куточків України, керівники держави (от тільки чи всі останні зі щирою душею?). Увесь кількакілометровий шлях за спеки долав зі своєю паствою Патріарх Київський і всієї України-Русі Філарет, якому цього року виповнилося 89. Транспарантів із гаслами практично не було, лише майоріли синьо-жовті прапори. Та й навіщо гасла? І без них атмосфера була така, що відчувалось, як серця б’ються в унісон, усіх об’єднало одне бажання — єдність української церкви і одна молитва — за Україну.