• А судді хто?

Протистояння антикорупціонерів

Михайло ГУБАШ.

Що відбувається за лаштунками подій, мета яких — звільнення з посади голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назара Холодницького.

МИНУЛОГО четверга, 26 липня, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (КДКП) відхилила пропозиції генпрокурора Юрія Луценка та директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артема Ситника про звільнення з посади керівника САП.

Останнього звинувачували у численних порушеннях, а саме: розголошення закритих відомостей, грубе ігнорування прокурорської етики тощо. Втім, комісія, визнавши допущені Холодницьким правопорушення, рекомендувала лише винести йому догану...

Якось уже доводилося писати про те, що створення нових антикорупційних органів, за великим рахунком, не було потрібне. Адже й без них подібних інституцій вистачало. Треба було тільки налагодити їх ефективну роботу.

Проте такої політичної волі чинна влада не виявила, тому з ініціативи і за підтримки наших західних партнерів були створені нові антикорупційні органи — НАБУ, САП, НАЗК та інші. Сподівалися, що нові люди, які їх очолять, не стануть працювати на Систему, а, підкоряючись «вітру змін», діятимуть чесно, в дусі перезавантаження корупційних установ.

Спочатку воно начебто так і було. Але справи, які заводили, розслідували і передавали до суду нові органи, «зависали». Тож вирішили створити ще й новий суд — антикорупційний. Закон про нього ухвалено, проте запрацює він ще не скоро.

Тим часом стало зрозуміло, що незалежна діяльність НАБУ і САП, навіть незважаючи на їхню не вельми високу ефективність, стала загрожувати існуючій Системі, вибудованій партійно-номенклатурною елітою в супрязі із криміналітетом іще на початку незалежності України на корупційних засадах. Тож чинна влада, відчувши цю загрозу, почала діяти за старим, як світ, принципом — розділяй і володарюй.

Урешті-решт їй таки вдалося пересварити між собою керівництво двох найнебезпечніших для себе інституцій — НАБУ і САП. І тепер, як зазначають деякі експерти і політики, Банкова ніби над сутичкою: до неї по допомогу звертатимуться і Ситник, і Холодницький.

А що ж наші західні партнери — «батьки» нових антикорупційних органів? У посольстві США Холодницькому через соцмережу зробили прозорий натяк: «У сучасній демократії прокурори, які маніпулюють свідками і перешкоджають правосуддю, подають у відставку заради збереження репутації своєї установи і верховенства права». Мовляв, май честь і совість, піди з посади добровільно.

Тоді як подібного штурхана своєму протеже Ситнику, який «засвітився» нічною поїздкою додому до Порошенка, американські дипломати робити на стали. Цікаво, чому? Адже якби щось подібне дозволив собі американський спецпрокурор Мюллер, який розслідує справу проти Трампа, реакція в США була б відповідною — «заради збереження репутації своєї установи і верховенства права».

Чим би не завершився скандал навколо Холодницького, вже тепер стає зрозуміло, що Система вчергове перемагає, доводячи здатність до самозахисту і самозбереження.

Утім, новітня історія України показує, що все може швидко і докорінно змінитись, і не за сценарієм влади. З роками українське суспільство набуває певного досвіду у захисті найважливіших соціальних цінностей і побудові демократичної держави.