• Забуттю не підлягає

Iсторія спільна, правда у кожного своя

Олена БЕГМА.

Цими днями ми відзначаємо 75-ті роковини «Волинської трагедії» — етнічного конфлікту між українцями і поляками 1943-1944 років з участю Української Повстанської Армії та польської Армії Крайової.

ЧЕРЕЗ загострення відносин між нашими країнами, надто після того, як у 2016-му польський сейм проголосував за визнання «Волинської трагедії» геноцидом польського народу, фактично було перекреслено попередні результати зусиль, спрямованих на примирення. Президенти Петро Порошенко і Анджей Дуда нинішнього року демонстративно розминулися на пам’ятних заходах із вшанування пам’яті жертв «Волинської трагедії».

Зокрема, 8 липня наш Глава держави прибув до Польщі, в село Сагринь Люблінського воєводства, де відкрив Меморіал пам’яті українців, які загинули від рук польських «селянських батальйонів» та підрозділів Армії Крайової у 1944 році. Потім узяв участь у пам’ятних заходах у Волинській області, де, зокрема, наголосив, що минуле має служити пересторогою, об’єднувати перед сучасними небезпеками.

Тим часом президент Польщі Анджей Дуда відвідав польський цвинтар у селищі Олика Ківерцівського району Волині, де висловив польську точку зору на цю трагедію.

На жаль, вигоду з цієї війни історій дістає передовсім третя сторона...