Серед купальських отав

Вадим Крищенко.

 Подих зеленого дня

Знову сюди мене кличе —

Йду по траві навмання,

В небо сховавши обличчя.

Поміж купальських отав

Слухаю райдужні трелі,

Де промінець малював

Літа м’які акварелі.

Знов одяглися слова

У голубе і зелене.

Тихо шепоче трава

Казку про тебе, про мене.

В казці — щасливий кінець,

Смутку — лише на зітхання,

Йду по траві навпростець,

З милою йду на стрічання.