• Майже бувальщина

Слушна порада

Дмитро МИХАЙЛЮК.

с. Чернятин Городенківського
 району

Івано-Франківської області.

Селянин із далекого села нарешті дочекався аудієнції в одного із районних очільників.

— Мета вашого візиту? — культурно запитав той.

— Та не можу ніяк звести кінці з кінцями. Прошу вашої допомоги або поради, як покращити життя.

— Щоб добре жити, треба тяжко працювати і не дрімати, як діло робиш... — мудро порадив керманич і провів відвідувача до дверей.

Що мав на увазі чиновник під власним висловом «не дрімати», селянин в нього не допитувався, а витлумачив усе по-своєму.

Бо не одну ніч не спав, усе думав, що ото воно означає.

Аж поки на третю при світлі місяця не побачив картинку, як двоє сусідів ведуть вулицею корову.

— Гей, хлопці, зачекайте, бачу, ви також не дрімаєте...

— Сиди тихо, не галасуй і з цієї вкраденої в колгоспі корови матимеш зиск.

Ось так безсонні ночі почали приносити чоловікові достаток. Вирішив він віддячити порадникові. Поклав у торбу чималенький шматок сала, пляшку самогону та ще якісь наїдки й подався до району.

— Дякую вам за мудру пораду, а на знак подяки я приніс вам скромного гостинця.

— Ану показуй, як ти почав добре жити після моєї поради, — жартома запитав господар фешенебельного кабінету.

— Я залишив торбу в приймальні.

Зайшли до приймальні.

— Де твоя торба? Показуй!.. Ось зараз усіх моїх відвідувачів пригостимо... За 10 хвилин час обіду.

— Та вона була ось тут, у кутку.

— Еге-ге!.. — скрушно відгукнувся керманич. — Бачу, народ у нас таки не дрімає...