• Молодіжна панорама

_{Амбітні, інтернет-залежні й самотні}

Олена КОЩЕНКО.

БАТЬКИ дорослих (після 18 років) дітей здебільшого прагнуть дати нащадку вищу освіту, потім попіклуватися прилаштувати сина або дочку на більш-менш комфортну роботу, оженити (віддати заміж) і, як мінімум, залишити у спадок квартиру або хату… Така ментальність нашого старшого покоління. У той же час пріоритети цих дітей, яких соціологи умовно називають поколінням Z, істотно різняться від батьківських. Зокрема, ось що засвідчило дослідження, проведене в нашій країні міжнародною організацією «Світовий альянс YMCA», яка втілює соціологічні програми для молоді у 119 країнах.

В Україні підросло покоління амбітних, інтернетзалежних і самотніх громадян. Так, серед життєвих цінностей молоді інститут сім’ї посідає далеко не перше місце. Не поспішають юнаки та дівчата реєструвати шлюб і народжувати дітей. Цей, хоча, визнають, також важливий для них етап життя, вони відкладають «на потім», ставлячи його після «знайти роботу, яка б відповідала матеріальним потребам» і «нажити статків». Для чого готові «полишити батьків і виїхати за кордон».

Що ж заважає молодим людям реалізувати свої амбіції в Україні? Насамперед, як засвідчило опитування, низька якість вищої освіти, економічні негаразди в країні, тотальна корумпованість влади. Найбільше молодь довіряє церкві та волонтерам, а найменше — політичним партіям і Верховній Раді.

_{Від біди не зарікайся}

У КРИВОМУ РОЗІ на Дніпропетровщині відкрито притулок для молодих земляків, які опинились в нелегких життєвих обставинах — «З надією в майбутнє». Цей кризовий соціальний центр розрахований на одночасне перебування в ньому 30 осіб. На сьогодні це найбільший подібний заклад в Україні.

Свого часу відведену міською владою будівлю під нього капітально відремонтували, облаштували за міжнародними стандартами. Тут працюють кваліфіковані фахівці. Спільних зусиль доклали не лише міськрада, а й представництво Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні та Німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ» (міжнародні організації спонсорували проект).

Те, що подібні притулки потрібні, доводить саме життя. Сьогодні їх в Україні вісім. Здебільшого до них звертаються молоді жінки — в основному жертви домашнього насильства, а також підлітки, які конфліктують зі старшим поколінням. Кожному, хто опинився в скрутній життєвій ситуації, тут нададуть прихисток, зазвичай на три місяці, але в окремих випадках термін можуть подовжити. Утім, найголовніше — допомогти людині вийти зі складної ситуації. До цього докладають зусиль соціальні служби, поліція, медики, громадські організації.

_{Дорогу завзятим}

АРТЕМУ Кухаренку нині 24 роки. Коли він балотувавсь у 2015 році на посаду подільського сільського голови у Золотоніському районі Черкащини, то був ще студентом. Тоді його кандидатуру підтримали 80% селян. Нині він наймолодший сільський голова в Україні.

Заступивши на посаду, Артем насамперед узявся за ремонт доріг. На асфальтування грошей не вистачало, тож вирішили залатати величезні ями бетоном. Коштами допомогли районна рада і спонсори, але левову частку селяни зібрали самі, влаштувавши благодійний концерт. Потім у сільських освітніх закладах замінили вікна і двері, закупили у шкільні класи нові парти, а для дитсадка — ліжечка та іграшки. Відновили вуличне освітлення, будинок культури, в якому незабаром відкриються кінотеатр і тренажерний зал.

У селі живуть 800 чоловік, більшість працює на місцевих фермах. Сільська молодь не поспішає тікати до міста. В планах молодого та амбітного керівника громади — створити у селі зони відпочинку, відновити озеро, прокласти водогін, капітально відремонтувати дороги, організувати сміттєвий кооператив... Та найголовніше, каже Артем, знайти інвесторів, які б створили на території громади підприємства і дали селянам роботу.

_{Розширюючи світогляд}

ВОЛОНТЕРИ із 73 держав — носії англійської, французької та німецької мов вже стали до роботи у майже 700 школах та оздоровчих таборах, де впродовж чотирьох літніх змін розповідатимуть українським підліткам про свої країни та допомагатимуть їм в опануванні іноземних мов. Вони прибули в Україну у рамках міжнародної освітньої програми для молоді країн Східної Європи. Прикметно, що нині до неї включені й спеціальні заняття для шкільних учителів іноземних мов, які в оздоровницях працюватимуть вожатими.

Загалом за три роки втілення в Україні проектів «GoCamp», до них уже залучено понад 150 тисяч українських школярів. З року в рік охочих вдосконалити знання іноземних мов усе більше. Адже молодь розуміє: це відкриває нові перспективи, розширює світогляд.