• Геополітика

«Зроби мені приємність»

Михайло ГУБАШ.

Президент США Дональд Трамп здивував увесь світ заявою про можливість повернення Росії до участі в «Групі семи» (G7) у форматі «Групи восьми» (G8). Новий прем’єр-міністр Італії Джузеппе Конте підтримав позицію Трампа. Натомість решта членів «Великої сімки» та лідери Європейського Союзу виступили проти повернення РФ до клубу провідних світових держав.

НАГАДАЄМО: до 2014 року Росія брала участь у самітах разом зі США, Великою Британією, Німеччиною, Францією, Італією, Японією і Канадою. Організація тоді називалася «Група восьми». Після анексії Криму членство Росії було припинене.

І от, чотири роки по тому, — такий холодний душ від керівника чи не найголовнішого союзника України у справі відновлення її територіальної цілісності! На перший погляд, своєю заявою американський президент розколює єдність Заходу в протистоянні агресивній політиці Кремля, яку той провадить, зокрема, в Сирії та Україні. Проте трохи згодом Дональд Трамп, коментуючи підсумки нещодавнього саміту G7 у Канаді, пояснив, чому саме він вважає доцільним повернення РФ до цієї організації: «Ми витратили близько двадцяти п’яти відсотків часу, говорячи про Росію, і я сказав собі: «Чи не краще було б, якщо б вони були тут? Я не за Росію, я за Сполучені Штати. Ось, наприклад, якщо б Володимир Путін сидів поруч мене за столом замість когось за вечерею напередодні в Канаді, я міг би сказати: «Зроби мені приємність — вийди з Сирії, зроби мені приємність — вийди з України, тобі там не місце». Гадаю, у мене, ймовірно, були б гарні стосунки з ним, або розмова була б краща, аніж по телефону».

В цих словах лідера Сполучених Штатів — правда. Страшна правда. Ці кілька речень, сказаних кореспондентові американського видання, пояснюють ситуацію у світі й зокрема в Україні краще за багатослівні роз’яснення і довгі пояснення різного роду експертів, оглядачів, спостерігачів, політиків і дипломатів. Варто одній людині сказати: «Зроби мені приємність», а другій (в обмін на якусь іншу «люб’язність») на це погодитись, як відразу ж у двох країнах може закінчитися війна...

Чи не саме в цьому й криється відповідь на запитання: а чого ж вона, війна, взагалі там розпочалась? Втім, від самого початку кривавої бані було зрозуміло, хто з ким, за що і чиїми руками воює...

Сумно.

P.S. Чимало самовпевнених або заангажованих «знавців» характеризують Трампа як такого собі вискочня, якесь непорозуміння або й узагалі йолопа, котрий розуміється лише на бізнесі й аж ніяк не на політиці. Годі, хлопці. Випадкові люди на таку посаду в США не потрапляють. Згадайте, скільки років «цивілізований світ» тиснув санкціями на Північну Корею за її ракетно-ядерну програму? Радбез ООН кілька резолюцій з цього приводу ухвалив і навіть створив відповідний санкційний Комітет. Та все виявилося марним. І тут у справу втрутився «нетямущий» Трамп. І сказав лідерові КНДР Кім Чен Ину щось на кшталт: «Зроби мені приємність». Результат вам відомий.

Ну а що ж з Україною? З огляду на те, що у втраті нею Криму Трамп звинуватив свого попередника, шанс у Неньки залишається: мовляв, Барак Обама дозволив Росії відібрати в України півострів і частину Донбасу, а я — поверну.

Та все одно сумно.