Версія для друку До списку статтей В полоні несправедливості Іван ДЕРЕВ’ЯНКО. м. Суми. СКІЛЬКИ
існує незалежна Україна, стільки й триває так званий тарифно-ціновий форсаж. За
прагненням до наживи сучасні скоробагатьки зовсім не бачать пересічних людей,
які вже не годні витримувати цей непосильний тягар. Про здорову конкуренцію в
Україні й мови нема, тому цінову політику монополісти провадять на свій розсуд.
І немає на них управи. Бо «люба» влада зняла з себе функцію державного контролю
над цінами. І тепер їй байдуже, хто і як накручує. А там, де відсутній
контроль, обов’язково будуть зловживання. І страждаємо від цього ми з вами. Давно
відомо, що непохитною основою держави є справедливість. В Україні існує кричуща
несправедливість. Подивімось, яка величезна прірва між доходами
високопосадовців, чиновників, суддів і пересічних українців. Про це вже багато
говорили, писали, а змін на краще катма. Кожен має право на достатній
прожитковий рівень для себе і своєї сім’ї, але 70% наших громадян позбавлені
цього. А як
«попіклувалася» влада про таку категорію громадян, як діти війни? Відібравши
їхні жебрацькі пільги, вона переступила через них і відвернулась. А тим часом
це справжні патріоти, позбавлені дитинства. Ще будучи дітьми і підлітками, вони
разом зі старшим поколінням, не шкодуючи ні сил, ні здоров’я, відбудовували
понівечену війною Україну. Нині ці старенькі з купою болячок люди, які, маючи
величезний трудовий стаж, одержують жебрацькі пенсії. А якось один
високопосадовець цинічно й образливо заявив, що такої категорії громадян, як
діти війни, в Україні взагалі не існує. І це замість того щоб дати їм
по-людськи дожити останні роки. Та скільки їх уже залишилось?.. Шановні
українці, хочу нагадати всім нам, що погані державні діячі обираються хорошими
громадянами, які не беруть участі в голосуванні. Вибори вже не за горами. Дуже
прошу пам’ятати про це. Версія для друку До списку статтей | |