• Заповітне

Петриківські обереги

Леонід Логвиненко.

На фото автора: подружжя Олександр і Тамара Вакуленки.

Напередодні Великодня в Харківському обласному центрі культури і мистецтв відбулася виставка петриківського розпису Олександра і Тамари Вакуленків. Найпомітніші в експозиції петриківські рушники, що символізують безперервність козацького роду.

НА ЦЬОГОРІЧНІЙ виставці Тамариних робіт значно більше, аніж чоловікових.

— Так сталося, що торік мені поталанило більше попрацювати, — каже, усміхаючись, майстриня.

Як розповідають учні пані Тамари, найчастіше вони чують від неї слова «працюй, не лінуйся». Це не просто завчена настанова, а один із головних життєвих принципів майстрині. Такою ж працьовитою й талановитою була і її мати Ганна Самарська, відома мастриня петриківського розпису, учениця легендарної художниці Катерини Білокур.

Народилася Тамара в Петриківці на Дніпропетровщині серед дивовижної природи Подніпров’я. Тут творила свої мальовані казки її мати та десятки інших самобутніх майстрів. Отож не дивно, що дівчина обрала стежку художниці: закінчила Дніпропетровське художнє училище, потім Харківський художньо-промисловий інститут і вирішила залишитися на Слобожанщині.

Тамара малює на папері, виконує розписи на полотні, дереві, металі, оформлює інтер’єри. Монументальні роботи створює разом з чоловіком Олександром. Це саме вони вдвох розмалювали хол Національної спілки художників України у 2003 році, одну з будівель історико-культурного комплексу гетьманської столиці в Чигирині.

Кубанський козак Олександр родом із Новоросійська. Аби вивчився на живописця, доля завела його до Харкова. Тут у художньо-промисловому інституті він познайомився з Тамарою, під упливом якої полюбив петриківський розпис. Обоє вони закорінені в національну традицію, закохані у світ дивовижних квітів, птахів, казкових та химерних істот. Саме у нього потрапляє глядач, коли відвідує їхні виставки в Харкові, Києві, Ліоні, Нюрнберзі, Токіо... Однак, дотримуючись традиції, ці митці мають свій неповторний творчий стиль.

В оригінальній манері виконані і їхні рушники: петриківський розпис на папері. У сонячно-небесних кольорах намальовані квітучі дерева з птахами у кронах... Тамара пояснює, що дерево — символ нашої світобудови: коріння — це світ предків, стовбур — життя під сонцем, крона — небесний світ.

— Рушники вишивалися, аби невмирущим був український рід,— стверджує Тамара.

Його й оберігають петриківські доробки Олександра й Тамари. До речі, майстриня передала свої талант і майстерність доньці Олесі. А ще навчає мистецтву, що віднесене до нематеріальної спадщини культурної спадщини ЮНЕСКО, юних харківських художників. Власне, завдяки подружжю Вакуленків петриківський розпис став популярним і на Слобожанщині.