Архів
П’ятниця,
6 квітня 2018 року

№ 27 (19574)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Справа Скрипалів

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ назвала «збоченням» пропозицію Росії спільно розслідувати отруєння Сергія Скрипаля.

Докладніше...
І в нас би так

ФРАНЦІЯ. Кількість депутатів національного парламенту скоротять одразу на третину.

Докладніше...
Кулуарний саміт

ТУРЕЧЧИНА. В Анкарі відбувся тристоронній саміт із питань Сирії.

Докладніше...
Потроху розвиднюється

ЄВРОСОЮЗ установив 10-річний рекорд стосовно рівня безробіття.

Докладніше...
Димлять палестинські шини

ПАЛЕСТИНА. Тисячі палестинців започаткували безстрокову акцію «Великий марш повернення»…

Докладніше...
Тепер посидить

БРАЗИЛІЯ. Верховний суд проголосував за тюремне ув’язнення для колишнього глави держави.

Докладніше...
Море горить

ІНДОНЕЗІЯ. Біля берегів острова Борнео уже понад п’ять діб горить море.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Заповітне

Петриківські обереги

Леонід Логвиненко.

На фото автора: подружжя Олександр і Тамара Вакуленки.

Напередодні Великодня в Харківському обласному центрі культури і мистецтв відбулася виставка петриківського розпису Олександра і Тамари Вакуленків. Найпомітніші в експозиції петриківські рушники, що символізують безперервність козацького роду.

НА ЦЬОГОРІЧНІЙ виставці Тамариних робіт значно більше, аніж чоловікових.

— Так сталося, що торік мені поталанило більше попрацювати, — каже, усміхаючись, майстриня.

Як розповідають учні пані Тамари, найчастіше вони чують від неї слова «працюй, не лінуйся». Це не просто завчена настанова, а один із головних життєвих принципів майстрині. Такою ж працьовитою й талановитою була і її мати Ганна Самарська, відома мастриня петриківського розпису, учениця легендарної художниці Катерини Білокур.

Народилася Тамара в Петриківці на Дніпропетровщині серед дивовижної природи Подніпров’я. Тут творила свої мальовані казки її мати та десятки інших самобутніх майстрів. Отож не дивно, що дівчина обрала стежку художниці: закінчила Дніпропетровське художнє училище, потім Харківський художньо-промисловий інститут і вирішила залишитися на Слобожанщині.

Тамара малює на папері, виконує розписи на полотні, дереві, металі, оформлює інтер’єри. Монументальні роботи створює разом з чоловіком Олександром. Це саме вони вдвох розмалювали хол Національної спілки художників України у 2003 році, одну з будівель історико-культурного комплексу гетьманської столиці в Чигирині.

Кубанський козак Олександр родом із Новоросійська. Аби вивчився на живописця, доля завела його до Харкова. Тут у художньо-промисловому інституті він познайомився з Тамарою, під упливом якої полюбив петриківський розпис. Обоє вони закорінені в національну традицію, закохані у світ дивовижних квітів, птахів, казкових та химерних істот. Саме у нього потрапляє глядач, коли відвідує їхні виставки в Харкові, Києві, Ліоні, Нюрнберзі, Токіо... Однак, дотримуючись традиції, ці митці мають свій неповторний творчий стиль.

В оригінальній манері виконані і їхні рушники: петриківський розпис на папері. У сонячно-небесних кольорах намальовані квітучі дерева з птахами у кронах... Тамара пояснює, що дерево — символ нашої світобудови: коріння — це світ предків, стовбур — життя під сонцем, крона — небесний світ.

— Рушники вишивалися, аби невмирущим був український рід,— стверджує Тамара.

Його й оберігають петриківські доробки Олександра й Тамари. До речі, майстриня передала свої талант і майстерність доньці Олесі. А ще навчає мистецтву, що віднесене до нематеріальної спадщини культурної спадщини ЮНЕСКО, юних харківських художників. Власне, завдяки подружжю Вакуленків петриківський розпис став популярним і на Слобожанщині.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Зона з Iзраїлем: на фінішній прямій
Читати
Перспективні зв’язки
Читати
Війна жертв не вибирає
Читати
Ліки на мільярд
Читати
Їдьте, не соромтеся
Читати
Відійшов у вічність
Читати
Землю — селянам
Читати
Спродують те, що залишилося
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове