• Природа і ми

Лелека на скромному десерті

Василь Садовий.

ЗАПЕКЛІ риболови з Угорщини — баклани, які почали навідуватися на Тису в Закарпатську область років 20 тому, потроху втрачають інтерес до наших водойм. Останнього року їх тут було удесятеро менше, ніж у пікові роки. Все це свідчить, що у наших річках занадто мало риби.

Загалом птахи й іхтіофауна найбільше відчули на собі наслідки бездумної діяльності царя природи, тобто нас із вами. У 1970-х роках минулого століття відбулася масована меліоративна кампанія, через яку позникали болота й заплави — єдине сприятливе місце для багатьох видів земноводних і птахів. Колись, згадує закарпатський лісівник Степан Попович, качок у нас водилося стільки, що ніде було шапку кинути. Без перебільшення. Зараз вони покинули наш край і, вочевидь, знайшли собі нову батьківщину — Угорщину, де влада послідовно заболочує території, які теж колись були неграмотно меліоровані. Крім того, будівництво протипаводкових дамб там проводять паралельно зі створенням польдерів та інших штучних водойм і тим самим створюють сприятливі умови для унікальних видів фауни і флори.

Наслідком осушення наших боліт стало те, що лелека повністю перейшов на раціон хижака — дрібні гризуни відтепер його основна здобич, а кількість земноводних залишилася хіба що на скромний десерт.