• Допекло

Смолин страйкує

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Працівники Смолинського торфозаводу (Чернігівський район) вивісили на будівлі транспаранти, якими закликають владу припинити знищення галузі. Керівництво державного підприємства відправило більшість штату у відпустку, брикетний цех зупинили для ремонту. Щоправда, оновлювати його ні за що.

МІНІСТЕРСТВО енергетики та вугільної промисловості разом із державним концерном «Укрторф» роблять усе для того, щоби знищити найновіше підприємство з видобутку торфу і одне з шести, які залишились в Україні. В цьому переконаний голова профспілки ДП «Чернігівторф» та головний інженер Смолинського заводу Андрій Страхов. «За останні десять років міністерство призначало директорів, які взагалі не розумілися на торф’яній промисловості, — обурюється він. — Були спортсмени, юристи з «нульовим» трудовим стажем, військові, моряки... А 2015-го з подачі профільного міністерства і концерну «Укрторф» на Смолинський торфозавод завели бандитське угруповання з російським корінням — ТОВ «Термо-Груп». Та колектив не здався перед труднощами, підприємство вистояло і в 2017-2018 роках почало працювати інтенсивніше, ніж за останні півтора десятиліття разом узяті».

Втім, на цьому славний злет заводу може закінчитись. За словами глави профспілки, незважаючи на критичну зношеність техніки та брикетного цеху, Міністерство енергетики та вугільної промисловості допомагати не поспішає, відправляючи чергові відписки. Звернення керівництва до концерну «Укрторф», обласної влади та депутатів Верховної Ради теж не дали жодних результатів. Працівники заводу кажуть: якщо найближчим часом не вирішиться питання з ремонтом техніки і пресів, нинішнього року Чернігівщина залишиться без брикету, а це означає, що школи, садки, лікарні та приватні домогосподарства, які опалюються ним, потерпатимуть від холодів.

Попри закінчення опалювального сезону, за продукцією заводу вишикувалася черга. «До нас звертаються директори шкіл, керівники громад, малі та великі підприємства, які готові підписувати довгострокові контракти і хочуть уже влітку купувати наш брикет, а ми не знаємо, що їм відповісти, бо наша доля не відома», — скаржиться директор Смолинського торфозаводу Валентина Огієнко (на фото).

Стосовно підтримки заводу незрозумілою залишається позиція керівництва ДП «Чернігівторф», яке мало б займатися оформленням належної документації та лобіювати інтереси галузі. Замість нього переписку з чиновниками веде керівництво заводу — на жаль, малоуспішно. Досі гостро стоїть питання користування землею, а це понад 270 гектарів, на розробку яких немає дозволу Міністерства екології та природних ресурсів.

Щонайменше дивне ставлення до проблеми чільників державного концерну «Укрторф», директор якого Василь Озерчук особисто обіцяв передати на баланс підприємства основні засоби зі збанкрутілих заводів на Житомирщині та Тернопільщині. Це тепловоз, торфозбиральна машина, трактори і майже новий 50-тонний прес — майно, яке нині коштує мільйони гривень і яке могло б порятувати Смолинський торфозавод, зробити його високорентабельним, здатним щомісяця приносити мільйони гривень до держбюджету та місцевих скарбниць.

«Ми можемо заготовити 60-70 тисяч тонн сировини, але якщо не працюватиме брикетний цех, то продукції не буде, — вважає А. Страхов. — Очевидно, вугілля сумнівного походження та якості, яке закуповують за формулою «Роттердам +», нашому уряду цікавіше, ніж підтримка національного енергоресурсу».

Тоді як на приватні шахти олігархів уряд перераховує сотні мільйонів гривень, торфозаводи продовжують стояти з простягнутою рукою — обіцяних наприкінці минулого року профільним міністерством п’яти мільйонів гривень інвестицій на оновлення виробничої бази чернігівці чекають і досі.

Поки що на заводі тільки транспаранти: працівники сподіваються, що на їхні проблеми таки звернуть увагу. Якщо ситуація не зрушить з місця, вони обіцяють оприлюднити прізвища тих, хто гарантував допомогу, але своїх слів не дотримався, і тих, хто свідомо прагне банкрутства підприємства.