• Агроперспектива

Відродити галузь

Віталій НАЗАРЕНКО.

З давніх-давен Чернігівщина славилася льонарством. Зараз на землях, де домінував льон-довгунець, вирощують інші культури — соняшник, кукурудзу, сою. Чому ж льонарі Поліського краю втратили свої позиції?

ВИРОЩУВАННЯ волокнистого льону-довгунця — справа непроста. На відміну, скажімо, від зернових, яким властивий короткий цикл — посіяли, зібрали і продали, льонарство має довгий технологічний ланцюг. За часів колишнього Союзу внесок Чернігівщини у первинну переробку сировини на льонозаводах був найбільший. Затим ішла вторинна — виготовлення полотна, а потім — випуск готових виробів. Цей технологічний ланцюжок перервався, коли розпався Радянський Союз, тож льонарство занепало.

Сьогодні по всій країні посівні площі під цією культурою мізерні — трохи більш як тисяча гектарів. Внутрішній ринок льонопродукції недостатньо розвинений, а зовнішній давно освоєний іншими: у Європі лідирує Франція, не пасуть задніх Бельгія та Голландія.

Виходить, відродження галузі нам і не світить? Із цим категорично не згоден голова Ради директорів громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України» Микола Шкурко.

«На мою думку, галузь може відродитися завдяки збуту насіння олійного льону та конопель. Але на цьому шляху маємо чимало перешкод. 1999 року на насіння льону було запроваджено вивізне мито: спочатку — 17, а нині — 10 відсотків, що зробило наше насіння неконкурентним порівняно з тим, яке вирощують у Казахстані та Росії. Ці країни через нашу «голову» вискочили на європейський ринок, зайнявши українську нішу. Загалом світовий ринок обмежений — потребує всього 2,5-3 мільйони тонн насіння. 10 відсотків його йде у харчову промисловість, решта — на технічні цілі. Тому між трьома основними гравцями — Канадою, Казахстаном та Росією — склалася така жорстка конкуренція, що втиснутися туди дуже важко».

Непримиренні опоненти розвитку льонарства в Україні, вважає Микола Шкурко, — вітчизняні переробники насіння соняшнику, це з їхньої ініціативи запроваджено вивізне мито на насіння льону. Щоб його подолати, зняти штучні бар’єри й цим самим створити сприятливі умови для льоновиробників, і було створено «Асоціацію розвитку льонарства і коноплярства України». Спілка об’єднує агровиробників, котрі вирощують і волокнистий льон-довгунець, і олійний льон, що йде на насіння. Серед її членів — аграрії, науковці, дослідники та селекціонери. Спілка підтримує тісний зв’язок із експортерами, серед яких найбільшим є ніжинська фірма «Сяйво», котра експортує насіння льону харчових кондицій.

«Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України» закликає уряд скасувати вивізне мито на насіння льону, повернути посіви цієї культури на поля, обмеживши площі під соняшником, який виснажує землі. При цьому переробники соняшникового насіння своїх прибутків не втратять, а льонарі отримають посівні площі, які вивільняться. Тим паче що нині у світі виникло перевиробництво соняшнику. Поки що Україна — експортер номер один соняшникової олії, тож може формувати ринок, утім, треба думати і про перспективу.

Усі ці новаторські пропозиції має оцінити держава — без її підтримки льонарство не зможе розвиватися.