Архів
Вівторок,
27 березня 2018 року

№ 24 (19571)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Проти політичної розправи

ІСПАНІЯ. У Каталонії тривають масові заворушення.

Докладніше...
Гендерний прорив

ІТАЛІЯ. Вперше за історію країни сенат очолила жінка.

Докладніше...
Теракт у супермаркеті

ФРАНЦІЯ. На півдні країни поблизу містечка Треб у супермаркеті сталася стрілянина із захопленням заручників.

Докладніше...
Ще півкроку назустріч

ПІВНІЧНА КОРЕЯ прийняла пропозицію Південної Кореї провести переговори на високому рівні 29 березня.

Докладніше...
Запорука нацбезпеки

ЛАТВІЯ. Сейм затвердив поступовий перехід російських шкіл на державну мову викладання.

Докладніше...
Закликають до об’єднання

МОЛДОВА. У Кишиневі відзначили 100-річчя об’єднання Бессарабії й Румунії.

Докладніше...
Вічне протистояння

АФГАНІСТАН. У провінції Гільмент стався теракт. Є жертви.

Докладніше...
Африканський пил

ГРЕЦІЯ. Острів Крит накрила піщана буря.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Слід на землі

Домашній оркестр

Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Жителі сіл Митки та Киянівка Барського району Вінниччини вже звикли до того, що будь-який культурний захід у їхніх населених пунктах відбувається неодмінно з участю шкільного духового оркестру.

А БУЛО таке, що в дев’яностих роках минулого століття він змовк на довгих вісім років. Не знаходилося охочих грати на трубі. Відродити оркестр узявся закоханий у музику житель Киянівки Петро Болеславович Колодій, котрого п’ятнадцять років тому обрали митківським сільським головою.

На музичних інструментах Петро навчився грати в дитинстві. Спершу — на простій дерев’яній гармошці, котру подарувала односельчанка Марина Гнатівна Кухарчук. Це була винагорода за те, що хлопчик пас їй корову. А навчив його, третьокласника, грати на гармошці син тітки Марини Юзеф. Згодом юний музикант опанував баян, а в тринадцятирічному віці почав грати на духових інструментах.

Петро Болеславович добре пам’ятає, як тоді у Киянівській школі створювали духовий оркестр. Старші хлопці швидко порозбирали музичні інструменти, Петрові не залишилося жодного. Прийшов він додому і мало не плаче. Заспокоїв батько. Наступного дня поїхав до Вінниці й купив синові нову блискучу трубу. Із нею він не розлучається і досі. Грав у духовому оркестрі, коли служив в армії та працював учителем музики у віддаленому селі Степанки після закінчення Тульчинського культ-просвітнього училища.

А коли обрали митківським сільським головою, крім турбот про громаду, не давала спокою думка про відродження духового оркестру. Майже у кожному селі Барського району колись існував такий шкільний музичний колектив. І раптом усі вони зникли. Тож новоспечений чільник громади поставив собі за мету відродити добру славу духового оркестру в Митках та його рідній Киянівці.

— Для початку в обох школах відібрав дванадцять хлопчиків, що виявили бажання грати на трубі, — згадує Петро Болеславович. — Згодом трохи відсіялося, бо не змогли опанувати нотної грамоти. Натомість прийшли інші. Так ми відроджували свій духовий дитячий оркестр. Взимку, коли в будинку культури було холодно, я запрошував дітей до себе додому. В окремій кімнаті вони розкладали свої нотні зошити і я навчав їх опановувати ази духової музики. Люди жартували, мовляв, «голова завів собі домашній оркестр». Спочатку виконували прості твори, згодом — складніші. Не минуло й року, як наш оркестр уже брав участь у святкових концертах, грав біля пам’ятника загиблим воїнам у День Перемоги. Поступово нас почали запрошувати і на інші заходи.

На сьогодні у репертуарі шкільного духового оркестру понад двадцять музичних творів. Для колективу такого рівня це гідний показник. Зокрема, гімн України, кілька маршів, в тому числі і козацький, чимало польок, вальсів. Діти настільки вивчили нотну грамоту, що всі музичні твори можуть тепер виконувати на слух.

Вдячні Петру Колодію і батьки юних музикантів. Як би не склалася подальша доля їхніх дітей, красиве і корисне, вкладені у них цією небайдужою людиною, дасть добрі плоди.

Торік під звуки духового оркестру провели до війська новобранців. Дуже зворушливе вийшло дійство. Не обходяться без духовиків свята першого та останнього дзвоника у школі, інші сільські урочистості.

— Як на мене, немає нічого милозвучнішого і гарнішого, ніж гра духового оркестру, — усміхається Петро Болеславович. — У найскладніший і найсумніший час він завжди підніме настрій, підбадьорить, подарує надію.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
АТО продовжуватиметься
Читати
То це така ринкова економіка?
Читати
Як треба цінувати кадри
Читати
Загинули за Батьківщину
Читати
Наші плоди смакують усім
Читати
У лідерах
Читати
Хто захоче, той вивчить
Читати
Електроенергія здорожчала
Читати
Не витримали мільйонів рук
Читати





— Баба Віра прожила понад сто років, отримуючи мінімальну пенсію! Ось де джерело довголіття, панове.

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове