• Шанована людина

Батькову настанову не забув

Іван АГАТІЙ.

Чернівецька область.

Фото автора.

У ЖИТТІ кожному своє. Хтось вирощує хліб чи розводить овець, а Степан Петрович Федишин попри домашнє господарство займається ще й мисливським собаківництвом. І досяг такого рівня, що від свого захоплення має визнання. Він найкращий мисливець, знаний заводчик та ще й голова Чернівецького обласного осередку Федерації мисливського собаківництва України.

— У нашій родині полювали і водночас захоплювалися мисливським собаківництвом із діда-прадіда, — розповідає Степан Петрович. — Надто ж батько Петро Дмитрович, настанови якого я досі добре пам’ятаю: «Ставитимешся, синку, до природи дбайливо, з любов’ю, то мисливство буде тобі тільки в поміч».

І ось уже понад 30 років Степан Петрович щодень дбає про те, аби мисливська справа була в радість усім без винятку. Навіть тоді, коли, полюючи і долаючи кілометри розкислою ріллею, мисливець зайця не те що не встрелив, а навіть сліду його не бачив.

На запитання, з якими породами собак ліпше полювати, щоби повернутися з трофеєм, мій співрозмовник відповів: «Усіх їх люблю, але нікого не виділяю, бо, переконаний, що кожна порода має свої неповторні переваги. Зазвичай на зайця виходжу з гончаками, на куницю — з лайками».

Ентузіастів і послідовників у справі, якій Федишин присвятив життя, вистачає. На сьогодні крайовий осередок гуртує понад 100 мисливців. Їхня тісна співпраця (під час полювання, участі у виставках, змаганнях, випробуваннях) тільки на користь загальній справі.

А вдачу голова осередку має таку, що за правду святу ладен у вогонь та воду. Бо по життю таким удався і, пройшовши Афган, людей по вчинках навчився краще пізнавати. Пригадався один із епізодів під час полювання: незважаючи на чин та посаду, не дозволив одному із так званих «мисливців» убити з карабіна самицю дикої косулі. Тому паничу аби тільки встрелити, а йому, навпаки, — подбати і зберегти багатства дикої фауни, щоби слід копитець дикої косулі не зник з лиця землі. Тож подумалося: як багато ми досягли б, якби такі, як Федишин, стрічалися частіше. Тоді б краще велося не тільки у мисливській справі.