• Шкіряний м’яч

Двадцять років високого польоту

Микола МОТОРНИЙ.

Не встигли 52 роки тому журналісти всесоюзної газети «Пионерская правда» оголосити про відкриття клубу «Шкіряний м’яч» та закликати організовувати дитячі команди, будувати футбольні майданчики і грати у футбол, як, наче гриби після дощу, з’явилися тисячі дворових, а згодом і шкільних колективів із 11-14-річних хлопчиків. Вони розпочинали свій шлях до чемпіонства з сільських, міських, районних, обласних, республіканських та всесоюзних турнірів.

ОСОБЛИВЕ місце на дитячій футбольній мапі всесоюзного «Шкіряного м’яча» посідала Україна, багата на юних футбольних талантів. Так, у перші роки існування клубу «Шкіряний м’яч» на Закарпатті змагалося до 300 команд. На Запоріжжі юні футболісти разом із дорослими обладнали майже 30 футбольних майданчиків. Щосезону українські команди були головними претендентами на призові місця. Славну сторінку в історію «Шкіряного м’яча» вписали луганська «Хвиля», київський «Ентузіаст», луганський «Вимпел», донецький «Металіст», рівненська «Зоря», дніпропетровський «Дніпро»…

Після розпаду Радянського Союзу деякі регіони взагалі відмовилися від проведення «Шкіряного м’яча». Повністю було ліквідовано посади інструкторів із футболу в ЖЕКах. Тоді «Шкіряний м’яч» поступово почав з’являтися на шкільних майданчиках і в спортивних залах під орудою вчителів фізкультури. На жаль, можновладцям було не до спорту, тим паче до дитячого футболу. Вогник колись найулюбленіших дитячих турнірів ледве жеврів…

На щастя, в Україні знайшлася людина, яка розуміла, що інвестиції в дітей — це інвестиції в майбутнє держави. Це — бізнесмен і меценат Федір Іванович Шпиг (на фото). Але, щоб керувати такою потужною дитячою футбольною «імперією», новоспеченому президентові Асоціації аматорського футболу України потрібна була фахова команда однодумців. «Шкіряний м’яч» України очолив колишній капітан київського «Динамо», найкращий футболіст СРСР-1966 Андрій Біба. Починання Федора Івановича активно підтримали легенди українського футболу Віталій Хмельницький, Віктор Матвієнко, Євген Рудаков, Михайло Соколовський, Сергій Круликовський, Олег Блохін, Володимир Трошкін, Анатолій Коньков, Андрій Баль, а також спортивні журналісти, футбольні експерти.

Федір Шпиг досить швидко зумів переконати навіть скептиків у доцільності проведення таких турнірів. Адже подібні змагання серед 11-14-річних школярів дають змогу виявити найталановитіших і залучити їх до великого футболу. Хоч завдання підготовки майбутніх футбольних зірок для вітчизняних елітних клубів і національної збірної не ставилося. Передусім потрібно було дати дітям зрозуміти, що про них турбуються, що в них є спортивне (і не тільки) майбутнє.

Уже стали історією перші фінальні змагання на призи Всеукраїнського клубу «Шкіряний м’яч», які відбулися в Івано-Франківську. Тоді організували тільки старшу вікову групу. У сезоні-1998 змагалося майже 100 команд з усіх куточків України. До фіналу вийшло вісім. А вже наступного, 1999-го, у трьох вікових групах стартувало понад 13 тисяч дитячих колективів. За ці роки фінальні турніри «Шкіряного м’яча» побували майже в усіх областях нашої держави. Його вихованці успішно представили український дитячий футбол на престижних міжнародних змаганнях у Польщі, Франції, Великій Британії, Бразилії. Їм не було рівних у російських містах Санкт-Петербург та Сочі.

Цими днями український «Шкіряний м’яч» перегорнув вагому 20-річну сторінку звершень. Нині і київське «Динамо», і донецький «Шахтар» стежать за цими популярними дитячими змаганнями, а починаючи з обласних фіналів та всеукраїнських зональних турнірів їхні селекціонери нишпорять у пошуках талановитої футбольної молоді. «Так і має бути, — вважає президент «Шкіряного м’яча» Андрій Біба. — Адже сільським хлопцям важко засвітитися на всеукраїнській арені, привернути до себе увагу фахівців. А наш «Шкіряний м’яч» став для багатьох голеадорів першим значущим щаблем у майбутній кар’єрі. І це свідчення того, що ми йдемо у правильному напрямку».

Останніми роками ці всеукраїнські дитячі футбольні змагання вийшли на дуже високий рівень організації. Фінальні турніри вже охрестили Дитячою лігою чемпіонів. Не дивно, що до «Шкіряного м’яча» відразу потягнулися спонсори. «Я за те, щоб уся форма юних гравців була якнайбільше розмальована емблемами, — розмірковує Федір Шпиг. — Адже це додатково обладнані майданчики, ігрова форма, інвентар, м’ячі, нагородна атрибутика, чітко організований тренувальний процес, поїздки на змагання».

«Шкіряний м’яч» — це вже більш ніж традиційний масовий дитячий футбольний турнір. Це своєрідна візитівка вітчизняного футболу, усієї України.