• З літопису наших днів

Не будьмо байдужими

Микола Юрчишин.

Вінницька область.

На зимові канікули 12-річна Вікторія Савчук із райцентру Літин дуже хотіла провідати свою бабусю Наталю Григорівну Ковтун, що проживає у селі Бруслинів. Мама заздалегідь придбала їй квиток на рейсовий автобус, що прямував за графіком саме до цього населеного пункту. Проте спокійно доїхати до бабусі онука не змогла.

НІ З ТОГО ні з сього посеред траси неподалік села Вербівка водій Віктор Фурманенко висадив пасажирів. Мовляв, добирайтеся далі пішки, мені он інших людей, що мерзнуть на зупинці, потрібно до райцентру відвезти. Розвернувся, взяв інших пасажирів і тільки автобуса й бачили.

Вікторія розгубилася. Хотіла зателефонувати рідним, але на трасі не було мобільного зв’язку. Інші пасажири подалися до сусідніх сіл. Дитина наздогнала якусь жінку, щоб спитати дорогу. Та показала на шлях, по якому потрібно іти прямо і там буде Бруслинів.

— Було дуже холодно. Я йшла, йшла, а потім почала плакати. Дорога була довгою, — згадує дівчинка.

Незабаром ліворуч шляху постав густий ліс, а праворуч — розвалений цегельний завод, в руїнах якого знайшла собі притулок зграя бездомних собак. Вони здійняли гавкіт, почали наближатися до Вікторії. Дитина згадала, що в сумці лежать бутерброд та булочка, тож згодувала їх собакам. На щастя, після цього тварини побігли в інший бік.

А тим часом бабуся не знаходила собі місця. Зателефонувала дочці, але та сама була дуже стурбована — зв’язку з дитиною не було.

Врешті-решт Вікторія впізнала місцевість, а невдовзі побачила свою бабусю, яка йшла їй назустріч.

Дізнавшись, що сталося, мама Віки Людмила Володимирівна Гріщенко написала скаргу на ім’я перевізника Бориса Суходольця, підприємство якого обслуговує маршрут до Бруслинова. У ній вказала й прізвище водія — Фурманенко. Але відповіді не одержала. Тоді жінка звернулася зі скаргою до голови Літинської райдержадміністрації Ярослава Чернеги. Через тиждень його заступниця Лариса Кримковська зібрала місцевих перевізників, щоб обговорити з ними дотримання правил перевезення пасажирів. На це зібрання була запрошена й сільський голова Бруслинова Любов Слободянюк. Вона із обуренням розповіла, що на хамську поведінку водія Фурманенка не раз скаржилися селяни. Траплялося, пізно ввечері у темряві висаджував людей із автобуса, не довозячи їх до пунктів призначення. На численні скарги пасажирів перевізник Б. Суходолець не реагував. Та одна справа прості люди, а зовсім інша — районна влада... Фактично у ході наради Б. Суходолець звільнив водія В. Фурманенка з роботи за систематичні порушення правил перевезення пасажирів.

Але випадок із Вікою викликав такий негативний резонанс, що голова райдержадміністрації Я. Чернега звернувся з проханням до директора департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації Сергія Волкова розірвати договір із перевізником Суходольцем Б.О., укладений у жовтні 2015 року.

Тим часом юристи радять мамі Вікторії Л. Гріщенко звернутися із позовною заявою до суду про відшкодування моральних збитків, спричинених неповнолітній дитині. Дівчинка зазнала такого стресу, що родині довелося звернутися до дитячого психолога.

Будемо сподіватися, що ця історія матиме справедливий фінал. Але хочеться сказати й про таке. Як міг один водій буквально «тероризувати» стількох людей? Чому дорослі чоловіки та жінки, маючи квитки на руках, слухняно повиходили з автобуса, підкоряючись самодурству хама, замість того щоб поставити його на місце, навіть викликавши поліцію? Те, що вони полишили безпорадну дитину саму на дорозі, нехай залишається на їхній совісті. Бог їм суддя. Але хіба багато хто з нас не був свідком або учасником інциденту, коли шофер грубо виштовхує із маршрутки пенсіонера-пільговика, ветерана, інваліда? Буває, що хтось і скаже слово на захист скривдженого, але більшість пасажирів байдуже мовчить. Можна скільки завгодно сварити владу, але поки в людях не прокинеться гідність, годі чекати змін на краще. Принижують тих, хто дозволяє себе принижувати...