Архів
Середа,
7 березня 2018 року

№ 18 (19565)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша поштаВербиченька

Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Кохання, кохання

Зрадниця

Олександр ХОВДАТІН.

с. Сукачі

Іванківського району

Київської області.

УСІ ЗНАЙОМІ вважали її щасливою. Гарна, з чудовим смаком — усе, в що вбиралася, їй дуже личило. Чемна, доброзичлива, завжди усміхнена. Їй лише 42 — вік розквіту жіночої зрілості. Життя вибудувалося, діти виросли, на роботі досягла бажаного. Її завжди оточували квіти — і вдома, і на роботі. Колеги вбачали у ній цікавого співрозмовника. Здавалося, що в неї ніколи не було поганого настрою, все робила легко: дорогою на роботу забігала до магазинів за продуктами, щоб, не гаючи часу ввечері, приготувати улюблені страви для сім’ї. З чоловіком, старшим за неї, жили душа в душу. Аж поки не з’явився він.

У будинку поруч їхнього оселився самотній сусід. Спочатку заходив у господарських справах, а потім зачастив без будь-якого приводу. Вмів веселити до сліз і поговорити про серйозне. Судячи із розповідей, обіймав високу посаду, мав безліч цікавих, навіть відомих знайомих, проте жив скромно, без претензій. Завжди ввічливий, охайний. Інколи брав до рук гітару і співав, часто ділився своїми враженнями від прочитаного чи побаченого, дивуючи ерудованістю. На всі події і факти мав власну думку, яку переконливо відстоював. Уже невдовзі після знайомства було видно, що його слова не розходяться з ділом, а судження підкріплені чималим досвідом...

І вона закохалася. Вперше в житті — до нестями. Просто марила ним. Вважала його найкрасивішим, найрозумнішим, най-най-най… Вона ніби забула про сім’ю, жила новим життям, новими емоціями, ревнувала його до оточуючих. Він сміявся з цього, але дедалі частіше заводив розмову про чесність у їхніх стосунках, про те, що не можна жити з розчахнутою навпіл душею. Вона погоджувалася, але не насмілювалася піти від чоловіка. Десь глибоко в душі все ще сподівалася, що чари несподіваного кохання розсіються і все буде, як і раніше. Він не підганяв, не умовляв, чекав.

Це сталося в день її народження. Чому саме цього дня, вона не могла пояснити. Подивившись у вічі чоловікові та своїм дорослим дітям, сказала, що не може їх більше обманювати. Що йде до іншого…

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове