Наша пошта

• Рядки з листів

Нема правди в Україні

ПРАВИЛЬНИЙ напрямок розвитку держави — це коли вона має чітке та справедливе законодавство, стабільну банківську систему, існує верховенство права. При цьому керманичі сприяють піднесенню економіки, медицини, освіти та культури. Громадяни в такій країні почуваються у цілковитій безпеці, мають роботу та забезпечені усім необхідним. Вони впевнені у щасливому майбутньому своїх дітей та онуків. Це так думаємо і мріємо ми, пересічні українці. Панове політики, а чи ваша мета має щось спільне з нашою? Чи є у вас стратегічний план розвитку країни? Чи можете ви задовольнити потреби своїх виборців? Подумайте, поки ще є час визначитися.

Лідія ПИСЛАР.

с. Цекинівка

Ямпільського району

Вінницької області.

Болить душа за наші села, які через недолугі урядові реформи потребують негайного відродження. Хотілося б бачити їх знову заможними, веселими, щасливими. Нині на нашій землі здебільшого працюють мега-фірми, бізнесмени, які прагнуть тільки наживи, висмоктуючи із неї останні соки своїми «передовими» технологіями. Замість органіки вносять хімікати, не проводять сівозміни. Після такого хазяйнування знищується мікрофлора ґрунту, він перестає бути родючий. Люди, що живуть у цих селах, їм теж не потрібні. А влада вміє тільки гарно говорити та руками розводити.

Володимир СЕНИК.

Старокостянтинівський район

Хмельницької області

Хто очікував, що так усе складеться, що воюватимемо з росіянами? На превеликий жаль, це не сон. Щовечора вмикаю радіо і стежу за повідомленнями з фронту. А коли чую про загиблих, нестерпний біль обпікає серце. Адже кожна смерть — це величезне горе для родини. Шкода, що Президент дуже часто кидає слова на вітер. Багато обіцяє, але мало робить.

За кордон їдуть сотні тисяч українців у пошуках роботи, бо тут їм влада неспроможна забезпечити гідне життя. Сором на увесь світ. Хоча не помітно, щоби влада цим питанням переймалася. Та хіба ми її взагалі хвилюємо чи наші проблеми? Вони живуть своїми інтересами, на жаль, далекими від інтересів народу та України.

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.

Бердянський район

Запорізької області.

Хіба в нашій країні можна комусь вірити? Зроблять із землею те, що із колгоспами, заводами, фабриками, майновими сертифікатами, радянськими вкладами, доплатами до пенсій дітям війни. Обдурять народ, а землю заберуть за копійки, ухвалять закон під себе — і крапка. Хіба можна взагалі назвати реформою цей бандитський шабаш? Нема правди в Україні. За роки незалежності не зроблено жодної спроби підняти, оздоровити країну, покращити життя людей, навпаки, все робилося на шкоду, знищення і вимирання. Нині обдерта своїми ж правителями держава прохає допомоги у світу. І доки при владі залишатимуться бездушні олігархи, добра нам не бачити. Земля і небо стогнуть від їхніх величезних палаців, лімузинів, яхт, літаків, гелікоптерів. А виснажений народ із лопатою і граблями товчеться на городі, однак статків ні собі, ні своїм дітям не наживає. Запрошую владців до нас у село, щоб на власні очі побачили, як ми живемо, як їхні реформи позначилися на нашому житті, побуті, здоров’ї.

Любов КОРЕЦЬКА.

с. Манжелія

Глобинського району

Полтавської області.