• Про тих, хто поруч

Крізь горнило воєн

Юрій КОВЧ . Вінницька область.

29 РОКІВ тому відбулося виведення колишнього обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану. Крізь пекло і смертельне горнило цієї 10-літньої війни (25 грудня 1979 — 15 лютого 1989 рр.) пройшли понад сто тисяч українських солдатів, прапорщиків, офіцерів. Понад три тисячі з них загинули на чужій землі, більш як вісім тисяч було поранено, 86 пропали безвісти, 3560 стали інвалідами. Воювали на афганській землі й наші земляки, уродженці Гайсинського району Вінниччини. Серед них і Сергій Ляльчук. Загалом з його невеличкого села Кіблич пережили Афганістан семеро. Дмитрука він забрав назавжди.

У квітні 1986-го Сергій Ляльчук був призваний на строкову армійську службу. Два місяці спецпідготовки в узбецькому місті Термез, далі — Афган, місто Шинданд, артполк. Основне завдання: визначення координат потрібної цілі. Повних два роки воював. Зокрема в одній із найгарячіших точок — провінції Кандагар. Отримав медаль «За відвагу» — врятував від загибелі екіпаж бронемашини і саму бронетехніку. Також відзначений Почесною грамотою Президії Верховної Ради СРСР. Відтоді командування військової частини доручало рядовому Сергію Ляльчуку найвідповідальніші, смертельно небезпечні бойові завдання. І він завжди виконував кожне. У липні 1988-го повернувся додому. Працював механізатором у колгоспі, бригадиром тракторної бригади, інженером-механіком машинно-тракторного парку. Має заслужені нагороди і на трудовому фронті. А коли розпочалась війна на Донбасі, старший Ляльчук разом із сином Михайлом пішов захищати Батьківщину. Був контужений, нині інвалід війни ІІ групи. Любить техніку, землю. Вдома має трактор, комбайн. З їх допомогою плекає ниву на трьох гектарах, самотужки сіє і збирає пшеницю, ячмінь, кукурудзу. Виховує трирічну внучку Олександру — свою найбільшу радість і втіху. Життя триває.