• Рядки з листів

Грабують, підвищуючи тарифи

ГАЗОВІ магнати знову підняли тарифи для населення, мовляв, це своєрідний стимул для економії, а економія енергоресурсів — головна мета країни. Ми й самі це добре розуміємо, але бачимо й те, що новітні скоробагатьки себе при цьому не обділяють і самі не економлять. Щоб побільше здерти з людей, додають до квитанцій рекомендований платіж, вигадали встановлення загальнобудинкових лічильників газу. В результаті перерахунку багато хто, кому надавалась субсидія, став боржником.

Біда в тому, що наші владці не патріоти країни. Їхні маєтки і гроші за кордоном. І на випадок чергового невдоволення людей вони спокійнісінько полишать Україну. А поки при владі — грабують, підвищуючи тарифи на все. Звісно, навіщо вкладати в економіку, будувати заводи, впроваджувати нові технології? Це ж витрати.

Євген ОДАРЧЕНКО.

Харківська область

Не в захваті від інформації в пресі, де подаються статистичні дані про українців, які виїхали за кордон, про кількість, що залишилась, і скільки їх буде 2050-го. Правду кажучи, я не розумію таких людей і називаю їх не інакше як «утікачами». Тому хай собі їдуть, якщо їм Україна набридла. Одна річ, коли люди їдуть на сезонні роботи й повертаються додому, заробивши грошей та набравшись досвіду, інша — коли втікають, бо їм тут усе не так і не хочуть докласти зусиль, аби щось змінити на краще. Та вони не враховують того, що в розвинених країнах нас ніхто не чекає. Ми для них назавжди залишимось емігрантами.

Лідія ОРЛОВА.

м. Київ.

До моєї хати так і не дійшла цивілізація, тож у ХХІ ст. і досі без газу. Раніше переймався, а з нинішніми захмарними цінами на блакитне паливо вже змирився. Хоча обігріти взимку дровами хату теж недешево. Машина таких коштує чотири тисячі гривень, а на опалювальний сезон потрібно дві. Не можеш купити — замерзай. Образливо до сліз за таких немічних, як сам. Віддав своє здоров’я для розбудови держави, а тепер нікому не потрібний. За свою мізерну пенсію ні полікуватися, ні прожити не можу.

Іван ДРАЖАН.

с. Моринці

Корсунь-Шевченківського району

Черкаської області.

Кажуть, підвищили пенсії тим, хто мав високий заробіток. А хіба ми, діти війни, ті, що підлітками орали землю, запрягаючись у плуги, вручну сіяли, косили і в’язали снопи, затим ціпами молотили, віяли, крутили, не заслужили на гідну старість? Ми ж не байдикували, а щодня тяжко працювали в полі, на фермі. Хто з нас дожив до цього часу, стали каліками, але лікуватись нам ні за що. Сучасні реформатори докладають зусиль, аби якомога швидше зжити нас зі світу. Найогидніше, що вони й наших онуків пустили з торбами по світу, позбавляючи їх світлого майбутнього на рідній землі.

Григорій ОВЧАРЕНКО.

Каланчацький район

Херсонської області.

Іноді від зіставлення фактів волосся на голові стає дибки. Ось черговий парадокс: у найбіднішої держави Європи (Україна посіла сьоме місце в міжнародному рейтингу бідності країн) — найбагатший Президент (Петро Порошенко увійшов до десятка найбагатших учасників Всесвітнього економічного форуму в Давосі). Чим біднішими стаємо ми з вами, тим заможнішою — правляча еліта. Іншого способу накопичення капіталу вона не знає.

Іван СКОРОМНИЙ.

с. Верхня Терса

Гуляйпільського району

Запорізької області.